Похід Болбочана на Крим

Ясно було, що з відходом бронепотягів населенню самому не під силу буде справитися з цим наступом. Кіннота в цей час вела завзятий бій з ворогом в напрямку Ялти з успіхом по нашому боці, але відступ бронепотягів і відділу піхоти котрий був при бронепотягах, погіршив її положення. Місцеве гірське населення плакало, дивлячись на відворот українського війська і ховалося з родинами в горах, боячись пімсти більшовиків.

Все це страшенно обурювало Запоріжців і викликало ворожий настрій проти Німців, яких вже тоді прибуло дуже багато.

І ввесь час підходили нозі ешелони з німецьким військом, котре не йшло дальше, а розташовувалося біля Симферополя.

Це вносило ще більший неспокій у ряди Запоріжців і не давало певности, що конфлікт не скінчиться збройною боротьбою.

По мірі підходу німецьких військ, тон німецької команди ставав усе гостріший. Треба зазначити, що в цьому, мабуть, багато був винний німецький перекладчик поручник Отто Кірхнер, який дуже вороже ставився до всього українського. Він свято служив своїй другій батьківщині Росії там, де це не шкодило його першій батьківщині Німеччині. Підчас розмов старався він викликати Болбочана на якийсь необачний крок. І багато зусиль потребував Болбочан, щоб не дати можливосте цьому добродієві спровокувати себе.

За цей час добровольці численно вступали в ряди Запоріжців, особливо татари, котрі приходили з кіньми і зброєю та зі слізми на очах просили зарахувати їх до українського війська і дати їм можливість приймати участь в визволенню рідного краю. Їх зразу вступило так багато, що Болбочан думав сформувати з татар окрему кінну дивізію, яка входила б у склад Кримської ґрупи.

Це йшло назустріч тим бажанням, які в Симферополі висловили представники татарських організацій Болбочанові. Для цього Болбочан думав використати кадр Кримського кінного полку. Татари чудові кіннотчики і вони значно зміцнили б Запоріжців.

Крім того формуванням татарської туземної дивізії досягалося того, що коли б Німці не дали змоги Кримській ґрупі наступати на Севастополь і зажадали повороту всієї запоріжської кінноти, то частина цієї кінноти могла вернутись, а частина могла ввійти в склад туземної дивізії і продовжувати операції. Але наступні події знівечили цей плин Болбочана.

На нараді Болбочана з полковником Петровим, який прибув до Симферополя, вирішено, що шлях Бахчисарай — Севастопіль кіннота повинна залишити і піти в гори, де легче було сховатися від Німців, та продовжувати операції на Севастопіль і Ялту без їх відома. Крім того вирішено, що Криму в ніякому випадку, без особливого наказу уряду, не залишати, а коли б Німці вимагали й пробували силою змусити до цього, то прийняти бій і збройно спротивитись.

На цей випадок був вироблений плян, пересланий пізніше в усі частини Групи, які оперували в ріжних напрямках. Полягав він на слідуючому:

Частини, котрі розташовані в Джанкой, мусять раптово обезброїти німецькі частини в свойому районі, зайняти Сиваш і не допустити підходу допомоги Німцям. Допомагати в цьому їм повинен був відділ, котрий оперував у напрямку на Теодосію і в той час уже був під Теодосією. Цей відділ мав залишити заслон проти більшовиків, а самому допомагати обороняти Сиваш, пустивши кінноту на Перекоп. На Перекоп мала вирушити і кіннота оперуюча в районі Євпаторії. Обеззброєння Німців в Симферопоплі мали зробити головні сили Кримської Групи.

Полковник Петрів з кіннотою мав дальше продовжувати операції проти більшовиків, виділивши невеликий відділ, на випадок потреби допомоги в обезброюванні Німців. Було суворо наказано зробити ці операції рішучо, але після цього обходитись з обезброєними Німцями, як мога краще, підкреслюючи, що вони самі це викликали. Операція ця мала бути зроблена тільки тоді. коли б Німці хотіли примусити Запоріжців вийти з Криму.

На випадок, якщо Уряд наказав залишити Крим, виконати це безперечно.

Коли б німецький корпус, який повинен був наступати на Перекоп, уже зайняв його, а Німці хотіли б силою випхати Запоріжців, вироблено другий плян.

В цьому випадку всі частини Кримської ґрупи мали пробиватися на Теодосію, зайняти від більшовиків Керченський півостров, утворити оборонну лінію між Арбатською і Теодосійською затоками і, звязавшись з Урядом, чекати дальших вказівок. Коли б Німці розпочали операції проти Запоріжців, оборонятись і притягти до боротьби місцеве населення. Зайняти кріпости Керч і Епі-кале і навязати звязок з Кубанню.

Ввесь час у наказах підкреслювалось, що цей плян повинен бути виконаний на спеціальний доповнюючий наказ полковника Болбочана і тільки під його керовництвом.

А відомості про те, що Німці вже готуються до акції проти Запоріжців були, помимо того, що поручник Отто Кірхнер загрожував цим уже давно. В день було помітно групування німецьких військ. Так ще 25 цвітня о 2-гій годині по полудні на околичних горах Симферополя Німці почали уставляти батерії, спрямовані на ешелони Запоріжців. Коли запитали про ціль цієї установки, то начальник штабу через Отто Кірхнера передав, що ці міри приймаються на випадок розрухів у місті.