Похід Болбочана на Крим

Ніде по всій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіязмом, з такими оваціями і з таким захопленням, як робило це населення Симферополя. Всі вулиці були удекоровані цвітами й переповнені публикою, яка радісно витала Болбочана. Всю дорогу за самоходом бігла тисячна юрба народу, котра провожала побідника і свого визволителя з таким запалом, з таким ентузіязмом, якому немає порівняння, якого ніколи не можна забути. По приїзді до салі засідань Самоврядування і після привитальних промов, президія Самоврядування тут-же звернулася до Болбочана з проханням, щоби він як найскорше призначив для міста українську адміністрацію і військову владу, обіцюючи зі свого боку допомогти війську, чим буде можливим.

Як не прикро було Болбочанові, але він повинен був признатись, що доручення на утворення української влади в Криму він не має. Тоді президія просила Болбочана довести до відома Українського Уряду, що населення міста радо буде бачити в себе українську владу. І тут же зразу було запропоновано достарчити війську все необхідне. Рівнож звернулись до Болбочана і представники кримського 1 кінного полку, який розброєний більшовиками стояв у місті, з проханням приняти його в склад української армії і направити для боротьби з більшовиками. Болбочан дав свою згоду і направив цей полк на зєднання з кіннотою, яка посувалась на Бахчисарай.

Подякувавши за привитання й щиру зустріч. Болбочан відїхав на двірець, щоби з ешелонами вирушити дальше. Але ця мимовільна задержка Болбочана й ешелонів в Симферополі, мала фатальні наслідки для успішного перебігу дальшого наступу українського війська.

На двірці Болбочан застав представників німецької команди, котрі прибули з Джанкоя на спеціяльному бронепотягові. Бони від імени Німецької Вищої Команди на Україні, вимагали негайного припинення всіх наступних операцій і загрожували, що в противному разі, німецьке військо буде себе вважати в стані війни з Кримською групою і силою приневолить виконати вимагання своєї команди.

З таким станом річей Болбочан мусів рахуватись, але рівночасно й мусів виконати наказ свого Уряду про захоплення Севастополя. З цією метою він дав згоду на припинення операцій до моменту прибуття генерала Коша зі штабом в Симферопіль, з котрим він гадав цю справу вирішити в дусі прихильнім для нашої справи.

Але всеж таки Болбочан не припинив операцій тих військ, що в цей час були на лінії ст. Альма і на підступах Бахчисараю. Навпаки, він дав наказ, щоби вночі всі останні кінні частини вирушили на приєднання до кінноти, котра оперувала вже під Бахчисараєм. Рівночасно наказав, щоби піхота, яка зможе вміститись на самоходах разом з автопанцирним дивізіоном вирушила вночі для приєднання на Бахчисарай, звідкіля спільними силами з кіннотою вдарить на Севастопіль, виділяючи заслон на Ялту.

В той час ґрупа мала багато самоходів, а до того дістала ще їх досить у Симферополі, так що сміло могла підняти до 1000 чоловік й кинути їх у якому небудь напрямку. Крім того на буксір взято гірські гармати, які якраз були придатні для операцій у цій місцевости. Кіннота Групи підсилена Кримським кінним полком і добровольцями, мала до півтора тисячі шабель. Таким чином, підсилена піхотою на самоходах, гарматами й автопанцирниками кіннота була б здібною до самостійного продовжування операцій до того менту, коли прибуде генерал Кош.

Цим хотів Болбочан обійти вимоги німецьких представників, які рахуючи, що всі українські сили скупчені в ешелонах, вимагали тільки, щоб ці ешелони дальше не пересувались. Для виконання цих вимог Німці поставили свій бронепотяг на вихідних стрілках, загороджуючи шлях ешелонам у напрямку на Бахчисарай. Відносно запоріжських бронепотягів, які в той час були на лінії Бахчисараю, Німці заявили, що ці бронепотяги можуть продовжувати свої операції.

Болбочан дав наказ бронепотягам помагати кінноті, а сам почав готовити нічний виступ самоходового відділу, а також чекати на Генерала Коша й телеграфічний звязок з Урядом у Київі. Звязок з урядом було трудно налагодити тому, що Німці зайняли ст. Джанкой і перешкоджали сполученню з Київом.

Конфлікт з німцями

На вечір 24 цвітня замість очікуваних ешелонів решти частин Кримської ґрупи, підійшли ешелони з Німцями.

Виявилось, що Німці зайняли Джанкой, перервали телеграфічне сполучення, затримали там українські ешелони і пропустили свої, які оце й прибули до Симферополя. Правда Німців прибуло небагато, не більш одного куріня, але вони зруйнували цілий плян Болбочана.

Зпочатку німецькі представники зовсім не цікавилися нічим, крім ешелонів Групи, але з прибуттям німецького війська, вони поставили вимогу, щоб ніякі частини ні кінні, ні самоходові не залишали міста без їх відома і згоди. Крім того Німці почали вишукувати самоходи Групи і ставить біля них свою варту. Це остаточно зруйнувало плян посилки піхоти. Правда, кіннота встигла вирушити, але сама без піхоти не була настільки міцною, щоб самостійно провадити успішні операції проти Севастополя.