Читаем Похід Болбочана на Крим полностью

Невеликий відділ кінноти з гірськими гарматами кинуто на Карасубазар з метою загородити дорогу допомозі, яка могла прийти з Теодосії до Симферополя. По знищенню цих частин, було наказано посуватись на Теодосію для зєднання з відділом, що наступав на Теодосію ще зі ст. Джанкой.

Залізницею посувались запоріжські бронепотяги з ешелонами.

Необхідно завважити, що татарське населення ставилося зі співчуттям і доброзичливо до українського війська й виявляло це головним чином тим, що з охотою і цілком добровільно давало вказівки про рухи і розташування більшовиків. Від татар, напримір, одержано відомости, що від Симферополя знову зявилися панцирні потяги. Справді на залізничному шляху показалося три ворожих бронепотяги, з яких вилізла юрба в 500 чоловік та почала розсипатися в лаву. Але відділи Запоріжців одразу відкрили по них вогонь і почали заходити на флянках. Більшовики помітили цей маневр і відступили зі своїми потягами, зриваючи за собою шини.

Як видно з вище наведеного, опір більшовиків не був поважний до цього часу; вони виявили себе, або дуже обережно, або зовсім полохливо й уникали великого бою. Так само ворожа кіннота, яка появилась була ззаду наших частин, після невеликої перестрілки з відділами нашої піхоти, відступила до селища Сарабуз Болгарський.

Інтенсивність наступу і його безупинність з одного боку, а також часті появи противника на фронті і на задах з другого боку, вимагали від українського війська виявлення найвищого напруження. Йшло воно отже без одпочинку і в день і в ночі.

Симферопіль

Симферопіль як місце поселення відноситься до найдавніших. По Страбону ще скитський цар Скілур збудував на цьому місці Неаполіс, останки якого відкрито при розкопах. За часів татарської династії, Симферопіль завжди був передовим укріпленням столиці Бахчисараю проти татарських беїв. Положений у підніжжа Кримських гір, Симферопіль служить наче границею між степом і гірською країною. Відсіля відкривається чудова панорама на ланцуг Кримських гір з горою Чатирдагом на чолі. Симферопіль найбільше місто в Криму.

Крим пережив усі фази, ввесь жах більшовицького панування.

В січні 1918 року в Бахчисараї сформувався татарський уряд, який спирався на "Курултай" — татарські установчі збори. Його підтримували деякі російські громадські діячі й усі офіцери, які перебували тоді на території Криму. Тодіж у Симферополі сформувався "Революційний Штаб", який розраховував, що кримський кінний полк, усі офіцери й усі запасові полки будуть на боці цього штабу і перед такими силами матроси, які тоді були в апогеєві своєї геґемонії й терору, будуть приневолені капітулювати, а від більшовиків з півночи можна буде спастись при помочи України.

Такі були пляни. Дійсність показалася зовсім іншою і матроси дуже скоро зліквідували цю організацію в самому початку її діяльносте.

В початках революції в Криму велась сильна українська пропаганда, а що більшість нетатарського населення була справді українського походження, то ця пропаганда найшла дуже вдячний ґрунт. Поступово українізувалося багато військових частин, а головним чином, флотська тяжка батерія, що охороняла вхід у затоку Керч. Пізніше ця батерія вирятувала місто від більшовиків.

Ще в середині грудня 1917 р. матроси розстріляли в Севастополі 128 морських офіцерів[14], котрих потім вкинули на дно Південної бухти! Коли після цього місцеве татарське населення при допомозі офіцерів, почало готовитись до визволення свого краю, матроси, зліквідувавши ці заміри, почали другу фазу терору і розстрілів, переважно офіцерів.

Крім того кілька міноносців спрямовано в Ялту, Алушту, Теодосію і, ніде не зустрічаючи спротиву, матроси розстріляли в Ялті 80 офіцерів, в Теодосії 60 і в Алушті кілька старих димісіонованих офіцерів. У Євпаторії 46 чоловік офіцерів зі звязаними руками вишиковано на борту транспорта і оден матрос ногою спихав їх у море, де вони всі й потонули. В Симферополі розстріляно 100 офіцерів і 60 чоловіка цивільних[15].

Налякане і стероризоване населення Криму ждало часу, коли то його звільнять від більшовицького жаху.

Після бою бронепотягів ворога з нашим авангардом й бронепотягами за ст. Сарабузи, в Симферополі зрозуміли, що українське військо зовсім близько. Але прийняти якісь міри "Штаб Оборони" вже не вспів, бо відділ Запоріжців, який наступав шляхом Джанкой-Симферопіль, у 10 годин ранку 24 цвітня нагло вскочив у Симферополь.

Натомість другий відділ, який посувався шляхом Перекоп-Симферопіль і складався виключно з кінноти на чолі з Гордієнківським полком, пішов горними стежками з Кара-Кіял на Бахчисарай.

Трудно уявити собі паніку, яка зчинилася в місті, коли авангард першого відділу вдерся на самоходах у самий центр Симферополя, де знаходився "Штаб Оборони Кримської Республики". Залога Симферополя розсипалась по цілому місту, не виявляючи жадного спротиву. Населення міста, не орієнтуючись зі страху поховалося. Ввесь "Штаб Оборони" в комплєті захопили в полон наші війська.

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 великих интриг
100 великих интриг

Нередко политические интриги становятся главными двигателями истории. Заговоры, покушения, провокации, аресты, казни, бунты и военные перевороты – все эти события могут составлять только часть одной, хитро спланированной, интриги, начинавшейся с короткой записки, вовремя произнесенной фразы или многозначительного молчания во время важной беседы царствующих особ и закончившейся грандиозным сломом целой эпохи.Суд над Сократом, заговор Катилины, Цезарь и Клеопатра, интриги Мессалины, мрачная слава Старца Горы, заговор Пацци, Варфоломеевская ночь, убийство Валленштейна, таинственная смерть Людвига Баварского, загадки Нюрнбергского процесса… Об этом и многом другом рассказывает очередная книга серии.

Виктор Николаевич Еремин

Биографии и Мемуары / История / Энциклопедии / Образование и наука / Словари и Энциклопедии
100 великих казаков
100 великих казаков

Книга военного историка и писателя А. В. Шишова повествует о жизни и деяниях ста великих казаков, наиболее выдающихся представителей казачества за всю историю нашего Отечества — от легендарного Ильи Муромца до писателя Михаила Шолохова. Казачество — уникальное военно-служилое сословие, внёсшее огромный вклад в становление Московской Руси и Российской империи. Это сообщество вольных людей, создававшееся столетиями, выдвинуло из своей среды прославленных землепроходцев и военачальников, бунтарей и иерархов православной церкви, исследователей и писателей. Впечатляет даже перечень казачьих войск и формирований: донское и запорожское, яицкое (уральское) и терское, украинское реестровое и кавказское линейное, волжское и астраханское, черноморское и бугское, оренбургское и кубанское, сибирское и якутское, забайкальское и амурское, семиреченское и уссурийское…

Алексей Васильевич Шишов

Биографии и Мемуары / Энциклопедии / Документальное / Словари и Энциклопедии
Айвазовский
Айвазовский

Иван Константинович Айвазовский — всемирно известный маринист, представитель «золотого века» отечественной культуры, один из немногих художников России, снискавший громкую мировую славу. Автор около шести тысяч произведений, участник более ста двадцати выставок, кавалер многих российских и иностранных орденов, он находил время и для обширной общественной, просветительской, благотворительной деятельности. Путешествия по странам Западной Европы, поездки в Турцию и на Кавказ стали важными вехами его творческого пути, но все же вдохновение он черпал прежде всего в родной Феодосии. Творческие замыслы, вдохновение, душевный отдых и стремление к новым свершениям даровало ему Черное море, которому он посвятил свой талант. Две стихии — морская и живописная — воспринимались им нераздельно, как неизменный исток творчества, сопутствовали его жизненному пути, его разочарованиям и успехам, бурям и штилям, сопровождая стремление истинного художника — служить Искусству и Отечеству.

Екатерина Александровна Скоробогачева , Екатерина Скоробогачева , Лев Арнольдович Вагнер , Надежда Семеновна Григорович , Юлия Игоревна Андреева

Биографии и Мемуары / Искусство и Дизайн / Документальное
100 рассказов о стыковке
100 рассказов о стыковке

Р' ваших руках, уважаемый читатель, — вторая часть книги В«100 рассказов о стыковке и о РґСЂСѓРіРёС… приключениях в космосе и на Земле». Первая часть этой книги, охватившая период РѕС' зарождения отечественной космонавтики до 1974 года, увидела свет в 2003 году. Автор выполнил СЃРІРѕРµ обещание и довел повествование почти до наших дней, осветив во второй части, которую ему не удалось увидеть изданной, два крупных периода в развитии нашей космонавтики: с 1975 по 1992 год и с 1992 года до начала XXI века. Как непосредственный участник всех наиболее важных событий в области космонавтики, он делится СЃРІРѕРёРјРё впечатлениями и размышлениями о развитии науки и техники в нашей стране, освоении космоса, о людях, делавших историю, о непростых жизненных перипетиях, выпавших на долю автора и его коллег. Владимир Сергеевич Сыромятников (1933—2006) — член–корреспондент Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ академии наук, профессор, доктор технических наук, заслуженный деятель науки Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ Федерации, лауреат Ленинской премии, академик Академии космонавтики, академик Международной академии астронавтики, действительный член Американского института астронавтики и аэронавтики. Р

Владимир Сергеевич Сыромятников

Биографии и Мемуары