Похід Болбочана на Крим

Німецький капітан заявив, що він післаний зі спеціяльними інструкціями відносно дальших військових операцій і зразу почав вимагати, щоби німецький бронепотяг був пропущений в авангард українських військ. Але Болбочан бронепотягу не пропустив вперед на тій підставі, що на переході Сиваша, він тільки перешкаджав би нашим операціям. Спроба бронепотягу пройти вперед без дозволу Болбочана, скінчиласа невдачею.

Після захоплення Тагашана і на початку операцій проти ст. Джанкой, Болбочан звязався телеграфічно з Генералом Кошом, який—іменем Вищої Німецької Команди — вимагав припинення операцій українських військ у Криму. Болбочан відмовився це зробити і продовжував наступ, мотивуючи тим, що він має інструкції від Вищої Української Команди і доказував генералові Кошові, що не можна зараз спинити так успішно йдучих операцій, бо ворог — користаючи з цього — або поведе протинаступ, або розпічне грандіозну евакуацію Криму. І не спиняючи наступу, Болбочан 22-го цвітня вечером, після невеликого бою зайняв ст. Джанкой.

Відсіля частина Запоріжців була двигнута в напрямку на Теодосію.

Джанкой це перша вузлова стація в Криму і тут початок Теодосійської залізниці. На цьому місці була колись татарська оселя, яка опустіла по виселенню Татар до Туреччини в 1860—66 роках. Тепер це було маленьке місто, яке дуже швидко розросталося. В Джанкой ґрупа могла вже як слід розвернутись і повести інтенсивні операції.

Відступаючі частини ворога відкинуто на Євпаторію і для захоплення їх у полон були послані в тім напрямку кінні відділи.

Головні сили мали своїм завданням посуватись на Симферопіль. З цією метою в Джанкой виділено частину піхоти в авангард, посаджено на тягарові самоходи і під прикриттям панцирників та причеплених до них гармат, двигнуто шосовим шляхом на Симферопіль. Цей шосовий шлях увесь час іде недалеко й рівнобіжно до залізничних шин і тому під захистом авангарду, який ішов шосовим шляхом та бронепотягів, що їхали залізницею, головні сили Кримської ґрупи посувалися вперед ешелонами.

Це був майже тріюмфальний похід. Учасники цього походу на ціле життя не забудуть його.

Була весна в цілій своїй повні, котра починається тут іще в березні місяці. Після соляних озер і солончакового степу, який прилягає до Сиваша й відзначується червоним коліром кураю та сіравою зелениною полину та лободи, почався від Джанкой чорноземний степ. Що за багатство природи і що за краса! Безкраїй килим смарагдового степу ввесь був засіяний цвітами цибулькових і лілієвих ростин, ірису і низькорослих кущів. Татарські оселі маячіли на небосхилі. Жайворонки безперестанно дзвеніли в повітрі; журавлі і дрохви ховалися в траві, настрашені шумом самоходів і потягів. Сонце світило і гріло тут, як у нас на Україні влітку.

Треба зазначити, що кримський степ уявляє з себе рівнину, яка ступнево підвищується на південь. По лінії Севастопільської залізниці на протязі 95 верст, між станціями Чонгар і Сарабузи, степ підіймається на 67 сяжнів.

Ешелони з Запоріжцями помалу посувалися вгору. Козаки співали пісні, а дута оркестра вигравала марші. Коли б задивитися з боку на ці ешелони, то вони скоріш були б подібні на якийсь весільний поїзд. Ніхто не думав про ті бої і ту небезпеку, яка жде їх у майбутньому. Відродження природи, а разом з тим і відродження власної батьківщини, вносили в душу кожного старшини і козака такий запал і таку безпечність, що для нього все інше вже не грало ролі. Ворог не робив майже жадного спротиву та і не мав він великих сил в цьому напрямку. "Армія Кримської Республики" була розбита під Мілітополем і відрізана. Сивашська залога розбита і примушена відступати на Євпаторію. Одна Симферопільська залога могла захищати місто, але вона вже не мала часу на те, щоб успіть загородити дорогу побідному українському війську. Одержати правдиві відомости від своїх розбитих частин про стан річей на фронті "Штаб Оборони Кримської Республики" не міг тому, що Болбочан відрізав їм шлях відвороту і знищив звязок з головним штабом.

Маючи багато технічних засобів пересування і багато кінноти, Болбочан завсіди швидше пересувався, як ворог і легко маневрував кіннотою, не даючи ворогові спочинку та відрізуючи йому шляхи відвороту.

Вечером 23 цвітня після невеликого бою здобуто ст. Сарабузи, мешканці якої дуже гостинно зустріли прибувших. Тут одержано вісти, що ворог одержав допомогу, яка складається з великого відділу матросів і трьох бронепотягів. Стало ясним, що дальше їхати ешелонами небезпечно. Болбочан вигрузив усі самоходи, кінноту й легку артилерію, посадив на самоходи частину піхоти і двигнув це все на Симферопіль двома відділами.

Один пішов шосовим шляхом Джанкой-Симферопіль по лівому боці залізниці, а другий відділ, який складався з Гордієнківського полку, шосовим шляхом Перекоп-Симферопіль по правому "боці залізниці. Пізніше Гордієнківський кінний полк з Кіра-Кіялу, обхідним рухом минаючи Симферопіль, пішов на Бахчисарай.