Читаем Похід Болбочана на Крим полностью

Німецький капітан заявив, що він післаний зі спеціяльними інструкціями відносно дальших військових операцій і зразу почав вимагати, щоби німецький бронепотяг був пропущений в авангард українських військ. Але Болбочан бронепотягу не пропустив вперед на тій підставі, що на переході Сиваша, він тільки перешкаджав би нашим операціям. Спроба бронепотягу пройти вперед без дозволу Болбочана, скінчиласа невдачею.

Після захоплення Тагашана і на початку операцій проти ст. Джанкой, Болбочан звязався телеграфічно з Генералом Кошом, який—іменем Вищої Німецької Команди — вимагав припинення операцій українських військ у Криму. Болбочан відмовився це зробити і продовжував наступ, мотивуючи тим, що він має інструкції від Вищої Української Команди і доказував генералові Кошові, що не можна зараз спинити так успішно йдучих операцій, бо ворог — користаючи з цього — або поведе протинаступ, або розпічне грандіозну евакуацію Криму. І не спиняючи наступу, Болбочан 22-го цвітня вечером, після невеликого бою зайняв ст. Джанкой.

Відсіля частина Запоріжців була двигнута в напрямку на Теодосію.

Джанкой це перша вузлова стація в Криму і тут початок Теодосійської залізниці. На цьому місці була колись татарська оселя, яка опустіла по виселенню Татар до Туреччини в 1860—66 роках. Тепер це було маленьке місто, яке дуже швидко розросталося. В Джанкой ґрупа могла вже як слід розвернутись і повести інтенсивні операції.

Відступаючі частини ворога відкинуто на Євпаторію і для захоплення їх у полон були послані в тім напрямку кінні відділи.

Головні сили мали своїм завданням посуватись на Симферопіль. З цією метою в Джанкой виділено частину піхоти в авангард, посаджено на тягарові самоходи і під прикриттям панцирників та причеплених до них гармат, двигнуто шосовим шляхом на Симферопіль. Цей шосовий шлях увесь час іде недалеко й рівнобіжно до залізничних шин і тому під захистом авангарду, який ішов шосовим шляхом та бронепотягів, що їхали залізницею, головні сили Кримської ґрупи посувалися вперед ешелонами.

Це був майже тріюмфальний похід. Учасники цього походу на ціле життя не забудуть його.

Була весна в цілій своїй повні, котра починається тут іще в березні місяці. Після соляних озер і солончакового степу, який прилягає до Сиваша й відзначується червоним коліром кураю та сіравою зелениною полину та лободи, почався від Джанкой чорноземний степ. Що за багатство природи і що за краса! Безкраїй килим смарагдового степу ввесь був засіяний цвітами цибулькових і лілієвих ростин, ірису і низькорослих кущів. Татарські оселі маячіли на небосхилі. Жайворонки безперестанно дзвеніли в повітрі; журавлі і дрохви ховалися в траві, настрашені шумом самоходів і потягів. Сонце світило і гріло тут, як у нас на Україні влітку.

Треба зазначити, що кримський степ уявляє з себе рівнину, яка ступнево підвищується на південь. По лінії Севастопільської залізниці на протязі 95 верст, між станціями Чонгар і Сарабузи, степ підіймається на 67 сяжнів.

Ешелони з Запоріжцями помалу посувалися вгору. Козаки співали пісні, а дута оркестра вигравала марші. Коли б задивитися з боку на ці ешелони, то вони скоріш були б подібні на якийсь весільний поїзд. Ніхто не думав про ті бої і ту небезпеку, яка жде їх у майбутньому. Відродження природи, а разом з тим і відродження власної батьківщини, вносили в душу кожного старшини і козака такий запал і таку безпечність, що для нього все інше вже не грало ролі. Ворог не робив майже жадного спротиву та і не мав він великих сил в цьому напрямку. "Армія Кримської Республики" була розбита під Мілітополем і відрізана. Сивашська залога розбита і примушена відступати на Євпаторію. Одна Симферопільська залога могла захищати місто, але вона вже не мала часу на те, щоб успіть загородити дорогу побідному українському війську. Одержати правдиві відомости від своїх розбитих частин про стан річей на фронті "Штаб Оборони Кримської Республики" не міг тому, що Болбочан відрізав їм шлях відвороту і знищив звязок з головним штабом.

Маючи багато технічних засобів пересування і багато кінноти, Болбочан завсіди швидше пересувався, як ворог і легко маневрував кіннотою, не даючи ворогові спочинку та відрізуючи йому шляхи відвороту.

Вечером 23 цвітня після невеликого бою здобуто ст. Сарабузи, мешканці якої дуже гостинно зустріли прибувших. Тут одержано вісти, що ворог одержав допомогу, яка складається з великого відділу матросів і трьох бронепотягів. Стало ясним, що дальше їхати ешелонами небезпечно. Болбочан вигрузив усі самоходи, кінноту й легку артилерію, посадив на самоходи частину піхоти і двигнув це все на Симферопіль двома відділами.

Один пішов шосовим шляхом Джанкой-Симферопіль по лівому боці залізниці, а другий відділ, який складався з Гордієнківського полку, шосовим шляхом Перекоп-Симферопіль по правому "боці залізниці. Пізніше Гордієнківський кінний полк з Кіра-Кіялу, обхідним рухом минаючи Симферопіль, пішов на Бахчисарай.

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 великих интриг
100 великих интриг

Нередко политические интриги становятся главными двигателями истории. Заговоры, покушения, провокации, аресты, казни, бунты и военные перевороты – все эти события могут составлять только часть одной, хитро спланированной, интриги, начинавшейся с короткой записки, вовремя произнесенной фразы или многозначительного молчания во время важной беседы царствующих особ и закончившейся грандиозным сломом целой эпохи.Суд над Сократом, заговор Катилины, Цезарь и Клеопатра, интриги Мессалины, мрачная слава Старца Горы, заговор Пацци, Варфоломеевская ночь, убийство Валленштейна, таинственная смерть Людвига Баварского, загадки Нюрнбергского процесса… Об этом и многом другом рассказывает очередная книга серии.

Виктор Николаевич Еремин

Биографии и Мемуары / История / Энциклопедии / Образование и наука / Словари и Энциклопедии
100 великих казаков
100 великих казаков

Книга военного историка и писателя А. В. Шишова повествует о жизни и деяниях ста великих казаков, наиболее выдающихся представителей казачества за всю историю нашего Отечества — от легендарного Ильи Муромца до писателя Михаила Шолохова. Казачество — уникальное военно-служилое сословие, внёсшее огромный вклад в становление Московской Руси и Российской империи. Это сообщество вольных людей, создававшееся столетиями, выдвинуло из своей среды прославленных землепроходцев и военачальников, бунтарей и иерархов православной церкви, исследователей и писателей. Впечатляет даже перечень казачьих войск и формирований: донское и запорожское, яицкое (уральское) и терское, украинское реестровое и кавказское линейное, волжское и астраханское, черноморское и бугское, оренбургское и кубанское, сибирское и якутское, забайкальское и амурское, семиреченское и уссурийское…

Алексей Васильевич Шишов

Биографии и Мемуары / Энциклопедии / Документальное / Словари и Энциклопедии
Айвазовский
Айвазовский

Иван Константинович Айвазовский — всемирно известный маринист, представитель «золотого века» отечественной культуры, один из немногих художников России, снискавший громкую мировую славу. Автор около шести тысяч произведений, участник более ста двадцати выставок, кавалер многих российских и иностранных орденов, он находил время и для обширной общественной, просветительской, благотворительной деятельности. Путешествия по странам Западной Европы, поездки в Турцию и на Кавказ стали важными вехами его творческого пути, но все же вдохновение он черпал прежде всего в родной Феодосии. Творческие замыслы, вдохновение, душевный отдых и стремление к новым свершениям даровало ему Черное море, которому он посвятил свой талант. Две стихии — морская и живописная — воспринимались им нераздельно, как неизменный исток творчества, сопутствовали его жизненному пути, его разочарованиям и успехам, бурям и штилям, сопровождая стремление истинного художника — служить Искусству и Отечеству.

Екатерина Александровна Скоробогачева , Екатерина Скоробогачева , Лев Арнольдович Вагнер , Надежда Семеновна Григорович , Юлия Игоревна Андреева

Биографии и Мемуары / Искусство и Дизайн / Документальное
100 рассказов о стыковке
100 рассказов о стыковке

Р' ваших руках, уважаемый читатель, — вторая часть книги В«100 рассказов о стыковке и о РґСЂСѓРіРёС… приключениях в космосе и на Земле». Первая часть этой книги, охватившая период РѕС' зарождения отечественной космонавтики до 1974 года, увидела свет в 2003 году. Автор выполнил СЃРІРѕРµ обещание и довел повествование почти до наших дней, осветив во второй части, которую ему не удалось увидеть изданной, два крупных периода в развитии нашей космонавтики: с 1975 по 1992 год и с 1992 года до начала XXI века. Как непосредственный участник всех наиболее важных событий в области космонавтики, он делится СЃРІРѕРёРјРё впечатлениями и размышлениями о развитии науки и техники в нашей стране, освоении космоса, о людях, делавших историю, о непростых жизненных перипетиях, выпавших на долю автора и его коллег. Владимир Сергеевич Сыромятников (1933—2006) — член–корреспондент Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ академии наук, профессор, доктор технических наук, заслуженный деятель науки Р РѕСЃСЃРёР№СЃРєРѕР№ Федерации, лауреат Ленинской премии, академик Академии космонавтики, академик Международной академии астронавтики, действительный член Американского института астронавтики и аэронавтики. Р

Владимир Сергеевич Сыромятников

Биографии и Мемуары