Штаб корпусу перебував тоді в Білій Церкві. Штаб І. дівізії (його начальником замість полк. Капустянського став підпол. Сологуб) стояв у Бердичеві, І-ша її бригада стояла в Київі, 2-га на залізниці Фастів-Бердичів; II. дівізія стояла на лінії Винниця-Гнівань. Командантом І. дівізії замість ген. Гандзюка став полковник Никонов, у II. дівізії залишався ген. Клименко.[45]
Але дісціпліна й боєздатність корпусу під впливом загального настрою й агітації падали з кожним днем. Коли большевики оголосили демобілізацію старої російської армії, то салдати корпусу примусили оголосити часткову демобілізацію і в себе. Як зауважує самовидець, це було викликано охотою салдатів поділити між собою військове майно, як тоді бувало звичайно при демобілізації. В корпусі настала анархія Генерали Гандзюк і Сафонов поїхали за директивами від українського уряду до Київа, але прибули туди вже тоді, як Київ опинився в большевицькнх руках. Вони попали в большевицький полон і були розстріляні. їх переслухував сам начальник большевицької армії Муравйов, який запропонував обом перейти до його на службу, але вони відмовились і тим підписали собі смертний вирок. Вже літом 1918. р. тіла обох героїв були, з наказу гетьмана П. Скоропадського, розшукані і достойно поховані.
Корпус скоро перестав істнувати. Козаки розбіглись, старшина позникала. Невеличкі рештки збереглися, переховалися і по приході німців прилучилися знову до українського війська, склавши кадри дівізії, на чолі якої постановлено було начальника І. дівізії з І. Українського Корпуса полковника Никонова.[46]
Не дооцінюючи значіння регулярної армії взагалі, ставлячи собі ідеалом "народню міліцію", а поки що думаючи обійтись якось за допомогою найманих військових частин, український уряд не спромігся взагалі створити скільки-небудь значну і надійну військову силу і в критичний момент боротьби з большевиками в січні 1918. року опинився, як ми бачили в розділі XI. цієї книги, майже безборонним. Українську державність рятували, гинучи в нерівній боротьбі патріоти добровольці: українська молодь, невелике число національно настроєних професійних вояків та галицькі січові стрільці. Можна з певністю сказати, що коли б не військова поміч німців, геройські зусилля українських добровольців не змогли б в той час врятувати українське правительство а з ним і ідею української національної державности.
Короткий список старшин запорожців
Зап. п. полк.
п. полк.
нійш ген. — хор. Кін-гор.
гармат, дивізіон Зап. п., Пом. Комдив. Окр
Зап. гармат, полк. Командуючий Укр. Арм.
кий піш. полк.
К-р 2 кур., 1-го Зап. ім.
Гетм. Дорошенка п.п. по-
ляг у Винниці 1919 року. Запорожців.
вайківський полк. Запорожців.
полку Чорних Запорож. Запорожців.
ім. Гетм. Дорошенка п. ім
- Гет. Хмельницького п.Кмдив. 8 і 1 Зап. див. ім. Гет. Хмельницького п.
комкінсотні 1 Зап. піш. Гет. Хмельницького п.
полку, комсотні Кін. п.
Чорних Запорож. ім
- Гет- Хмельницького п.Зап. ім. Гетм. Хмельниць- ім
- Гет- Хмельницького п.кого
пних Запорожців.
рожців п. полк.
мат
полкгаомат. дивіз.