Повне зібрання короткої прози. Том 3

— На даху припаркований корабель. Якщо хочеш утекти... — їй мовби забракло повітря, і вона на мить замовкла. Потім таки сказала: — Я відлітаю десь за хвилину. Якщо хочеш приєднатися...

— Я полечу з тобою, — кивнув Ендертон. У нього не було вибору. Він здобув запис, доказ своєї невинуватості, проте не продумав, як звідси вибиратиметься. Із полегшенням він поквапився за стрункою фігурою своєї дружини, яка вибігла з блоку й вивела його через бічні двері у коридор постачання, лунко стукаючи підборами у безлюдній темряві.

— Це хороший швидкісний корабель, — кинула вона через плече. — Із додатковим запасом пального — готовий злітати. Я збиралася проконтролювати роботу деяких пошукових груп.

VII

Сидячи за штурвалом високошвидкісного поліцейського крейсера, Ендертон пояснив дружині, що містилося на плівці звіту меншості. Лайза слухала мовчки, з напруженим і незворушним лицем і нервово стиснутими руками. Під кораблем рельєфною мапою простягалися зруйновані війною міські околиці, пустки між містами, подовбані кратерами й поцятковані руїнами ферм та дрібних промислових підприємств.

— Цікаво, — мовила вона, коли він договорив, — як часто це раніше траплялося.

— Ти про звіт меншості? Безліч разів.

— Я про те, що один із передкогів передбачав іншу фазу. Використовуючи звіти решти як дані — заперечуючи їх, — і з потемнілими і серйозними очима вона додала: — Можливо, в таборах багато так само невинних людей, як і ти.

— Ні, — рішуче заперечив Ендертон. Проте він і сам уже почав сумніватися. — Тільки я мав змогу завчасно продивитися картку і звіти. Саме тому моє майбутнє змінилося.

— Але ж... — Лайза зробила багатозначний жест. — Якби ми від самого початку казали тим людям, що їх очікує... Можливо, вони б так само відреагували.

— Надто великий ризик, — вперто не поступався він.

Лайза глумливо розсміялася.

— Ризик? Сумніви? Непевність? І це попри наявність передкогів?

Ендертон зосередився на керуванні маленьким швидким кораблем.

— Це поодинокий випадок, — продовжував наполягати він. — І діяти потрібно без зволікань. Про теоретичні аспекти побалакаємо потім. Мені необхідно передати цей запис потрібним людям — перш ніж твій кмітливий молодий друг знищить оригінал.

— Ти віддаси його Кеплену?

— Саме так, — він поплескав по касеті, що лежала на сидінні між ними. — Його це зацікавить. Доказ того, що його життю нічого не загрожує, мусить пробудити в нього живий інтерес.

Тремтливими руками понишпоривши в сумочці, Лайза дістала пачку цигарок.

— І ти сподіваєшся, що він запропонує свою допомогу?

— Може, запропонує, а може, й ні. Але варто спробувати.

— Як тобі вдалося так швидко залягти на дно? — поцікавилася Лайза. — Так не кожен може.

— І не кожному по кишені, — хмикнув він, уникаючи відповіді.

Закуривши, Лайза продовжила міркувати вголос.

— Припустимо, що Кеплен візьме тебе під свій захист, — сказала вона. — Він доволі могутня особа.

— Я думав, що він усього лише відставний генерал.

— З технічного боку — так. Але Вітвер дістав на нього досьє. Кеплен очолює незвичайну закриту організацію ветеранів. Насправді це щось на кшталт клубу, до якого допущені лише обрані. Офіцери високих чинів — міжнародна верхівка з обох сторін війни. Тут, у Нью-Йорку, їм належить величезний маєток, вони мають три глянцеві журнали, навіть ефірний час на телеканалах, що коштує чималих грошей.

— До чого ти хилиш?

— А ось до чого: ти переконаний, що невинуватий. Авжеж, очевидно, що ти не підеш на вбивство. Але ти мусиш розуміти, що первісний звіт, звіт більшості, не був наклепом. Ніхто його не підробляв. Ед Вітвер не підкидав його в машину. Проти тебе немає й не було ніякої змови. Якщо ти визнаєш звіт меншості, тобі доведеться визнати також і звіт більшості.

Він неохоче погодився.

— Мабуть, так.

— Ед Вітвер, — вела далі Лайза, — діє так, як йому велить сумління. Він справді вірить, що ти — потенційний злочинець, і чому б йому не вірити? На його стіл ліг звіт більшості, а ти заховав свою картку в кишеню.

— Я її позбувся, — тихо виправив дружину Ендертон. Лайза нахилилася до нього.

— Ед Вітвер не спокушався твоєю посадою, — сказала вона. — Він керується тим самим бажанням, яке ти завжди плекав у собі. Він вірить у Передзлочинний центр. Він хоче, щоб ця система існувала й надалі. Я розмовляла з ним і переконана, що він каже правду.

Ендертон спитав:

— Отже, ти хочеш, щоб я показав запис Вітверу? Якщо я це зроблю, він його знищить.

— Що за маячня! — вигукнула Лайза. — Адже у нього від самого початку були оригінали. Він би уже їх знищив, якби хотів.

— Твоя правда, — визнав Ендертон. — Цілком можливо, що він не знав про звіт меншості.