Повне зібрання короткої прози. Том 3

Надсадно кашляючи, Лайза якийсь час скоцюрблено сиділа, розхитуючись взад і вперед. Та поступово її лице втратило мертвотну блідість.

— Зможеш втримати в руках штурвал? — занепокоєно спитав Ендертон, струснувши її за плечі.

— Думаю, так, — Лайза майже автоматично потяглася до штурвалу. — Зі мною все буде гаразд. Не хвилюйся за мене.

— Цей пістолет, — сказав Ендертон, — із запасів армії. Але не з часів війни. Це одна з нових ефективних моделей, які вони розробили. Я можу помилятися, а проте...

Він підповз до Флемінґа, який, розкинувши руки, лежав на підлозі. Уникаючи торкатися його голови, Ендертон розстібнув пальто й промацав кишені. За мить у його руках опинилися просякнутий потом гаманець Флемінґа.

Згідно з документами, Тод Флемінґ був майором армії, приставленим до Управління внутрішньої військової розвідки.

Серед численних паперів знайшовся також і указ, підписаний генералом Леопольдом Кепленом, у якому було зазначено, що Флемінґ перебуває під особливим захистом його власної групи — Міжнародної ветеранської ліги.

Флемінґ і його люди виконували накази Кеплена. Вантажівка з хлібом, нещасний випадок — усе це було сплановано заздалегідь.

Отже, Кеплен навмисне влаштував усе так, щоб Ендертон не потрапив до рук поліції. Цей план почали втілювати вже тоді, коли люди Кеплена прийшли до нього додому і викрали його, коли він почав пакувати речі. Сам не вірячи собі, він раптом усвідомив, що насправді сталося. Вони зробили все можливе, щоб перехопити його до приходу поліції. Ця складна стратегія від початку мала на меті не дати Вітверу його арештувати.

— Ти казала правду, — сказав Ендертон дружині, повертаючись до свого крісла. — Ми можемо зв’язатися з Вітвером?

Вона мовчки кивнула. Вказавши на панель зв’язку, вона кволо промовила:

— Що... ти знайшов?

— З’єднай мене з Вітвером. Мені треба якнайшвидше з ним поговорити. Це терміново.

Вона нервово набрала номер таємної лінії нью-йорського поліцейського штабу. На екрані монітора замиготіли картинки зі зменшеними обличчями дрібних поліцейських службовців, потім випливло крихітне зображення Еда Вітвера.

— Пам’ятаєте мене? — спитав його Ендертон.

Вітвер поблід.

— Господи, що сталося? Лайзо, ти везеш його в штаб? — його очі враз прикипіли до пістолета в Ендертонових руках. — Послухайте, — розлючено звернувся він до Ендертона, — облиште її. Що б ви собі не надумали, Лайза не має до цього жодного стосунку.

— Я це вже з’ясував, — відповів Ендертон. — Ви можете відслідкувати наше місцезнаходження? Нам може знадобитися захист на зворотному шляху.

— Зворотному? — Вітвер недовірливо витріщився на нього. — Ви летите сюди? Ви здаєтеся?

— Саме так, — Ендертон заговорив коротко й швидко: — Ви повинні негайно дещо зробити. Закрийте мавпячий блок. Не пускайте туди нікого — ані Пейджа, ані когось іншого. А особливо людей з армії.

— Кеплен, — сказала мініатюрна картинка.

— Що з ним?

— Кеплен був тут. Він... він щойно пішов.

На якусь мить Ендертонове серце зупинилося.

— Що він робив у поліції?

— Збирав дані. Робив дублікати звітів наших передкогів про вас. Він наполіг, що хоче взяти їх під особистий захист.

— Тоді він уже отримав те, що хотів, — сказав Ендертон. — Ми спізнилися.

Стривожений Вітвер майже закричав:

— Про що ви? Що взагалі відбувається?

— Я розповім вам, — з притиском сказав Ендертон, — коли повернуся до свого офісу.

VIII

Вітвер зустрів його на даху поліцейської будівлі. Коли маленький корабель приземлився, зграя ескортних кораблів змахнула хвостами й шугнула навсібіч. Ендертон, не гаючи часу, підійшов до світловолосого молодика.

— Ви отримали те, що хотіли, — сказав він йому. — Можете мене замкнути в камері й відправити до табору. Та цього буде недостатньо.

Блакитні очі Вітвера, здавалося, поблякли від непевності.

— Я боюсь, що не розумію...

— Це не ваша провина. Я не мав би полишати поліцейського штабу. Де Воллі Пейдж?

— Ми його вже схопили, — запевнив Вітвер. — Тепер він нам не зашкодить.

Ендертон спохмурнів.

— Ви затримали його не на тій підставі, — сказав він. — Допустити мене в мавпячий блок не було злочином. А от передавати інформацію армії — злочин. Ці люди готували свою оборудку у вас під носом, — дещо знітившись, він виправився: — Добре, у мене під носом.

— Я відкликав ордер на ваш арешт. Тепер ми розшукуємо Кеплена.

— І як?

— Він поїхав звідси на машині армії. Ми переслідували його, проте вантажівка проскочила на військову базу. Тепер вони заблокували вулицю великим танком R-3 із військових часів. Щоб туди вдертися, доведеться розв’язувати мало не громадянську війну.

Повільно, невпевнено Лайза вийшла з корабля. Вона була все ще блідою й приголомшеною, а на її шиї почав наливатися потворний синець.

— Що з тобою сталося? — вигукнув Вітвер. Потім він помітив нерухоме тіло Флемінґа всередині корабля. Поглянувши на Ендертона, він запитав:

— Отже, ви нарешті облишили думку, ніби я з кимось у змові.

— Таки облишив.

— І ви не думаєте, що я... — він гидливо скривився, — плету інтриги, щоб посісти вашу посаду.