Повне зібрання короткої прози. Том 3

— Ми заявимо, що з вами обійшлися несправедливо, — і генерал Кеплен, намагаючись з’ясувати, що саме відомо Ендертону, запитав: — Флемінґ уже мав нагоду ознайомити вас із ситуацією?

— До певної міри, — відповів Ендертон. — Ви збираєтеся зачитати лише звіт меншості? Це все, що у вас є?

— Так, і порівняти його зі звітом більшості, — генерал Кеплен махнув рукою адьютантові, і той підніс йому шкіряний портфель. — Тут є все — всі необхідні нам докази, — запевнив він. — Ви ж не проти, що ми пояснимо все на вашому прикладі? Ваша справа стане символом протиправних арештів безлічі невинних людей, — генерал Кеплен глянув на свій годинник. — Час починати. Чи не хочете піднятися зі мною на сцену?

— Навіщо?

Притлумлено-холодним голосом генерал Кеплен відповів:

— Щоб надати їм живий доказ. Ми з вами — жертва і її вбивця. Стоячи біч-о-біч, ми унаочнимо підступне шахрайство, яким поліція вводила всіх в оману.

— Охоче, — згодився Ендертон. — Чого ж ми чекаємо?

Розгубившись від несподіванки, генерал Кеплен рушив до сцени. Ще раз невпевнено озирнувшись на Ендертона, він помітно занепокоївся, намагаючись збагнути, чому той все-таки з’явився і як багато знає. Його невпевненість лише зросла, коли Ендертон бадьоро піднявся сходами на сцену й зайняв місце біля промовця.

— Ви насправді усвідомлюєте, про що я зараз вестиму мову? — перепитав генерал Кеплен. — Це викриття матиме серйозні наслідки. Приміром, Сенат засумнівається у принципах роботи Передзлочинної системи.

— Я розумію, — запевнив його Ендертон, склавши руки на грудях. — А тепер ходімо.

На площі вмить запанувала тиша. Але коли генерал Кеплен дістав з портфеля і почав розкладати перед собою папери, натовпом прокотився шум жадібного зацікавлення.

— Чоловік, який сидить поряд зі мною, — почав генерал чистим, чітким голосом, — вам усім знайомий. Ви, мабуть, здивувалися, побачивши його тут, адже поліція оголосила комісара небезпечним злочинцем, убивцею.

Погляди людей уп’ялися в Ендертона. Вони витріщалися на єдиного потенційного вбивцю, якого вперше бачили так зблизька.

— Щоправда, впродовж останніх кількох годин, — продовжив генерал Кеплен, — поліція відкликала ордер на його арешт. Тому що Ендертон, колишній комісар, здався їй із доброї волі? Ні, це не зовсім так. Він сидить тут. Він не здався, а проте поліція збайдужіла до нього. Джон Еллісон Ендертон не винний у жодному минулому, теперішньому чи майбутньому злочині. Обвинувачення, висунуті проти нього, були свідомою брехнею, диявольським виплодом прогнилої системи покарання, що ґрунтувалася на помилковому припущенні, масштабної безособистісної машинерії, яка прирікала чоловіків і жінок на тяжку долю.

Люди із захватом переводили погляд із Кеплена на Ендертона. Кожен у загальних рисах чув про цей випадок.

— Дотепер багатьох людей хапали й ув’язнювали заради так званої профілактики передзлочину, — вів далі Кеплен, голос якого набув виразності й сили. — Їх звинувачували не в тому, що вони скоїли, а в тому, що скоять у майбутньому. Нам утовкмачували, буцімто їм не можна дозволити жити на волі, інакше вони втілять свої злочинні задуми в життя.

Але майбутнє не надається до точного прогнозування. Передкогнітивна інформація заперечує сама себе одразу після її оголошення. Припущення, що цей чоловік у майбутньому скоїть злочин, парадоксальне. Щойно він отримав таку інформацію, майбутнє змінилося. У кожному випадку без винятку звіти трьох поліцейських передкогів підважували один одного. Навіть якби не було арештів, жодного злочину не відбулося б.

Ендертон знуджено стояв, майже не вслухаючись у промову. Натомість люди всотували кожне слово зі жвавим інтересом. Генерал Кеплен саме стисло переказував звіт меншості. Роз’яснював, що це за звіт і на основі чого він з’явився.

Ендертон дістав пістолет із кишені плаща й поклав собі на коліна. Кеплен відкладав убік звіт меншості — передкогнітивний матеріал, наданий «Джеррі». Його худі кістляві пальці потяглися до результатів, отриманих від двох інших, «Донни» і «Майка».

— Це попередній звіт більшості, — пояснював він. — Перші два передкоги припустили, що Ендертон піде на вбивство. Цей матеріал автоматично знецінює сам себе. Зараз я вас із ним ознайомлю, — він акуратно почепив на носа свої окуляри без оправи й повільно почав читати.

Раптом на його обличчі з’явився якийсь дивний вираз. Він зупинився, затнувся і несподівано урвав промову. Папери вилетіли у нього з рук. Як загнана в глухий кут тварина, він заметався, пригнувся й дременув геть зі сцени.

На мить його спотворене жахом обличчя промайнуло перед Ендертоном, який схопився на ноги, підняв пістолет, зробив крок уперед і вистрілив. Зашпортавшись об ряд ніг, витягнутих перед трибуною, Кеплен коротко, пронизливо скрикнув від болю та страху. Як підстрелений птах, він, змахнувши руками, скотився зі сцени. Ендертон кинувся був до поруччя, але все вже скінчилося.