Повне зібрання короткої прози. Том 3

— Але ж наш Проект зветься «Водяний павук», хіба ні? — здивувався Тоццо. Принаймні так йому здавалося. Він моргнув, намагаючись зосередитися.

— Правду кажучи, — знизав плечима Ферметі, — у нього ще немає назви, — а за мить додав: — Але я згоден, так навіть краще. «Водяний павук». Мені подобається.

Двері офісу відчинилися, і на порозі з’явився посильний в однострої.

— Зі Смітсонівської установи, — повідомив він. — Ваше замовлення, — він дістав пакунок і поклав його на стіл Ферметі.

— Не пам’ятаю, щоб я замовляв щось зі Смітсонівської установи, — пробурмотів Ферметі. Він обережно розпакував посилку і побачив там пакет смажених кавових зерен у вакуумній упаковці столітньої давнини.

Троє чоловіків обмінялися поглядами, сповненими нерозуміння.

— Дивно, — пробурмотів Тореллі. — Мабуть, це якась помилка.

— Гаразд, — сказав Флетчер, — повернемося до нашого Проекту «Водяний павук». Кивнувши, Тореллі та Ойлмен пішли до свого офісу, розташованого на першому поверсі «Назовні», комерційної фірми, де вони працювали над проектом, що коштував їм багато часу, сердечного болю і завдавав чимало клопоту.

Пол Андерсон роззирався готелем «Сер Френсіс Дрейк», в якому саме відбувався конгрес наукових фантастів. Де він щойно був? Навіщо взагалі виходив із будинку? Він згаяв цілу годину. Тоні Бучер і Джим Ганн уже пішли обідати, і він ніде не бачив своєї дружини Карен із дитиною.

Останнє, що він пам’ятав, — це двоє фанатів із Беттлкріка, які хотіли, щоб він вийшов надвір подивитися на якусь їхню штуку. Можливо, він і ходив дивитися. Але чомусь цього не пригадує.

Андерсон поліз у кишеню пальта по свою люльку, сподіваючись якось заспокоїти дивно напружені нерви, але замість люльки намацав згорнутий аркуш паперу.

— Ну як, Поле, підготував щось для нашого аукціону? — поцікавився член комітету їхнього конгресу, зупинившись поряд із ним. — Аукціон от-от розпочнеться, тож треба поспішати.

Усе ще дивлячись на папірець, що його дістав зі своєї кишені, Пол пробурмотів:

— Ем, тобто я маю щось дати?

— Наприклад, це може бути машинопис надрукованої історії, оригінальний рукопис чи якісь ранні версії або нотатки.

Щось таке, — чоловік завмер в очікуванні.

— У мене тут в кишені завалялися якісь нотатки, — сказав Пол, проглядаючи написане. Це був його почерк, але він не пригадував, щоб писав таке. Схоже, історія про подорож у часі.

Ось що буває, подумав він, коли переп’єш нерозбавленого бурбону на порожній шлунок. — Беріть, — сказав він невпевнено, — тут небагато, але, думаю, можна виставити на аукціон, — Пол кинув останній погляд на нотатки. — Це чернетка оповідання про політичну постать на ім’я Ґутман і про викрадення людьми з майбутнього. І ще щось про розумного прибульця, який мав вигляд купи слизу, — він імпульсивно передав аркуш членові комітету.

— Дякую, — кивнув чоловік і поквапився до сусідньої кімнати, де проводився аукціон.

— Поставлю десять доларів! — вигукнув Говард Бравні, широко усміхаючись. — А потім мені треба в автобус і на літак, — він зачинив за собою двері.

До Пола підійшла Карен із Астрід на руках.

— Хочеш, підемо на аукціон? — запитала вона в чоловіка. — І купимо оригінального Фінлея?

— Гм, так, авжеж, — відказав Пол Андерсон, і всі разом рушили слідом за Говардом Бравні.

Примітки

Тексти під примітками належать Філіпу К. Діку. Більшість з них були написані спеціально для збірок «Найкращі оповідання Філіпа К. Діка» (опублікованої 1977 року) та «Золотий чоловік» (опублікованої 1980 року). Кілька з них були підготовані на прохання видавців, які видавали чи перевидавали оповідання ФКД у книжках та журналах.

Якщо після назви оповідання вказана дата, то це дата, коли рукопис оповідання вперше потрапив до агента Діка (за даними архіву літературної агенції «Scott Meredith Literary Agency»). Якщо дата не зазначена, це свідчить про відсутність записів у архіві (Дік почав співпрацювати з агенцією у середині 1952 року). Назва журналу, а також місяць і рік стосуються першої публікації оповідання. Альтернативна назва, що може траплятися далі, це початкова назва, яку Дік дав оповіданню і яка вказана в архіві агенції.

Оповідання подаються якомога ближче до хронологічного порядку написання. Дослідженням цієї хронології займалися Грег Рікман та Пол Вільямс.

Повзуни (Дитячий притулок), 29 жовтня 1953. Imagination, липень 1954.

Комерційна пропозиція, 19 листопада 1953. Future, червень 1954.