Повне зібрання короткої прози. Том 3

Не встигли вони зійти з рампи й стріпнутися, як до них підійшов начальник полпол космопорту.

— Розшук заявленої вами людини успішно завершився, — доповів їм офіцер у сірому однострої.

— Він не полетів? — зрадів Ферметі. — Слава Богу! — він заозирався на всі боки.

— Он там, — підказав офіцер, показуючи напрямок.

Пол Андерсон сидів за журнальним столиком, уважно вдивляючись в екран. Уже за мить його оточили троє представників Еміграційного бюро.

— О, ем, а ось і ви, — привітався Андерсон. — Я чекав на свій корабель і вирішив подивитися, що у вас тут друкують.

Ферметі рішуче сказав:

— Містере Андерсон, нам потрібні ваші унікальні здібності. Мені шкода, але ми повинні забрати вас назад до Бюро.

Та місце Андерсона уже було порожнє. Чоловік безшумно тікав від них. Вони побачили, як висока й незграбна фігура ставала дедалі меншою, наближаючись до воріт, що вели на злітний майданчик.

Ферметі неохоче сягнув рукою у кишеню й дістав пістолет-присипляч.

— У нас немає іншого вибору, — пробурмотів він і натиснув на гачок.

Утікач зашпортався, упав і покотився підлогою. Ферметі сховав пістолет-присипляч і безбарвним голосом сказав:

— Він незабаром отямиться. У найгіршому випадку обідрав коліно, — він озирнувся до Джиллі та Тоццо. — Але нехай отямиться в Бюро.

Вони утрьох підійшли до чоловіка, розпростертого на підлозі зали очікування космопорту.

— Ми забезпечимо вам можливість повернутися у свій часовий вимір, — спокійно пояснював Ферметі, — коли ви надасте нам формулу відновлення маси, — він кивнув, і до них підійшов один із працівників Бюро зі старовинною друкарською машинкою «Роял».

Пол Андерсон, який сидів у кріслі навпроти Ферметі в офісі Бюро, заявив:

— Я не працюю на переносних машинках.

— Ви повинні з нами співпрацювати, — переконував його Ферметі. — У нас є технологія, яка поверне вас до Карен. Згадайте Карен, згадайте свою новонароджену доньку, що залишилися на конгресі в готелі «Сер Френсіс Дрейк» у Сан-Франциско. Без такої готовності з вашого боку, містере Андерсон, Бюро також не піде вам назустріч. Та ви й самі це, певно, знаєте, з огляду на ваші передкогнітивні здібності.

Помовчавши, Андерсон сказав:

— Гм, я не можу працювати без свіжозвареної кави.

Ферметі подав сигнал.

— Гаразд, ми дістанемо вам кавові зерна, — заявив він. — Але варити каву ви будете самі. Ми привеземо кавоварку з колекції Смітсонівської установи, проте за сам процес відповідатимете тільки ви.

Схилившись над друкарською машинкою, Андерсон почав її ретельно вивчати.

— Червона і чорна стрічки, — прокоментував він. — Я завжди друкую на чорній. Але, думаю, і так зійде.

Його погляд зробився непритомним. Вставивши аркуш у машинку, він почав друкувати. Угорі сторінки з’явилися слова:

НІЧНИЙ ПОЛІТ

Пол Андерсон

— Кажете, це для часопису «Якби»? — уточнив він у Ферметі.

— Так, — напружено відповів той.

Андерсон продовжив друкувати:

«Проблеми, з якими зіткнулися у комерційній фірмі „Назовні“, неабияк турбували Едмонда Флетчера. По-перше, зник цілий корабель, і хоча Флетчер не був особисто знайомий з його пасажирами, він відчував себе відповідальним за їхнє зникнення. І тепер, вмиваючись гормональним милом...»

— Він починає із самого початку, — в’їдливо зауважив Ферметі. — Гаразд, якщо немає альтернативи, доведеться з цим змиритися, — і він замислено пробурмотів: — Цікаво, скільки це займе часу... чи швидко він пише? Адже він передког, отже, знає, що трапиться далі. Це мало б йому допомогти впоратися швидше, — чи, може, Ферметі лише хотілося в це вірити?

— Як там кавові зерна, ще не привезли? — спитав Андерсон, підводячи голову.

— Доправлять з хвилини на хвилину, — запевнив його Ферметі.

— Сподіваюся, це буде колумбійська кава, — пробурмотів Андерсон.

Стаття була вже готова, а зерен усе ще не привезли. Підвівшись на негнучких від довгого сидіння ногах, Пол Андерсон потягнувся і сказав:

— Думаю, ви отримали те, що хотіли. Формула відновлення маси на двадцятій сторінці.

Ферметі нетерпляче почав гортати сторінки. Так, ось і двадцята. Зазирнувши через плече начальника, Тоццо прочитав потрібний абзац:

«Він збагнув, що якщо корабель візьме курс на Проксиму, його маса відновиться за рахунок поглинання сонячної енергії з поверхні цієї великої зірки. Так, Проксима була ключем до вирішення проблеми Тореллі. Нарешті, після довгого часу, проблема була вирішена. В його мозку спалахнула проста формула».