Читаем Право наказу полностью

Коли я отямився, Чеслава Шемана в рубці вже не було. Я висів під стелею, ліва половина обличчя заніміла, “наче її облили анестезином, бачити міг лише правим оком. У рубці світилися майже всі екрани: на одному, закриваючи мало не всю його площу, темніла “зіниця” супермаси; на другому рельєфно вимальовувався бот, що вже відшвартувався від лайнера; на третьому - обличчя Чеслава Шемана в рубці “мухолова”, на четвертому вздовж корпусу лайнера повільно переміщався рухомий відсік, займаючи позицію навпроти “зіниці” супермаси. На таймері горів час: п’ять хвилин сорок вісім секунд. А з крісла пілота виглядала поголена голова Нордвіка, геть уся обтикана присосками білястих шнурів, що вели всередину відкритого комп’ютера.

- Негідник! - прохрипів я, ледь ворушачи розбитими губами.

- Не заважай, - спокійно, навіть не глянувши в мій бік, проказав Нордвік. - Якщо ми зараз почнемо бійку, лайнер увійде в супермасу. А тут вісімсот двадцять три людини, не рахуючи нас.

Я заскреготів було зубами від безсилої люті, та відразу ж ухопився за щелепу. Як він мене...

Тим часом на одному з екранів рухомий відсік лайнера завмер навпроти “зіниці” супермаси.

- Увага! - оголосив Нордвік по селектору. - Всім; пасажирам приготуватись до появи штучної гравітації.

Він вимкнув селектор. Залишалося менше чотирьох хвилин.

- Пора, синку, - тихо сказав він Чеславу Шеману.

- Прощайте... - прошепотів Шеман і скривився як дитина від незаслуженої образи.

Екран погас - видно, він вимкнув його, бо не хотів, щоб побачили його слабкість.

- Передайте мамі...

І все. Може, він відключив і зв’язок, а може, спазм здушив йому горло. Мені чомусь здалося, що зараз по його обличчю течуть сльози.

“Мухолов” зірвався з місця й зник у супермасі. Можливо, тому, що не було ні вибуху, ні спалаху, це не видалося страшним. Але мені хотілося кричати.

Райдужний спалах вдарив по очах трохи пізніше -скоротилася діафрагма, і штучна гравітація, що з’явилась одразу, жбурнула мене на підлогу. Підлога піді мною завібрувала, і виник пронизливий звук, що дедалі посилювався. Нордвік активував двигуни за прискореним режимом. Як правило, двигуни активують у порту приблизно півгодини, і це відбувається непомітно. Коли вони працюють у повному режимі, їх взагалі не чутно, а коли корабель лягає в дрейф, - працюють на холостому ході, щоб забезпечити можливість швидкого маневрування. Так вони працювали і на “Градієнті”, але діафрагма “погасила” їх, і тому Нордвік намагався не лише активувати двигуни, а й зрушити одночасно лайнер з місця.

Пронизливий звук перейшов у нестерпне виття, від якого, здавалося, кришаться зуби, переборки вже не вібрували, а двигтіли, проте лайнер, як і раніше, залишався непорушним. І лише коли час на таймері перейшов за три хвилини, крізь дике виття пробився ледь чутний комариний писк, і “зіниця” супермаси почала повільно відсуватися.

Я проповз рачки по підлозі до пульта управління і, чіпляючись за крісло, звівся на ноги. Переді мною маячила виголена голова Нордвіка, вся в присосках і шнурах. Я міцніше вхопився за крісло й випростався, щоб через його голову бачити прилади. Погляд мій метався між екраном, на якому виднілася “зіниця”, гравілотом, спідометром і таймером. Мала швидкість, мала! Я навіть грудьми наліг на спинку крісла, ніби намагаючись підштовхнути лайнер.

Супермаса спрацювала, як годинник. Тільки-но на таймері вистрибнули цифри: дві тридцять шість, - як вона виплюнула із себе діафрагму. Я ще встиг кинути погляд на гравілот: три тисячі дев’ятсот метрів від супермаси - і на спідометр: одинадцять і шість десятих метрів на секунду, - як ураз замовкли двигуни, райдужний спалах ударив по очах, і знову настала невагомість.

Не встигли... До порятунку залишалося ще понад кілометр.

Але я помилився. Незважаючи на те, що діафрагма посилено гасила швидкість корабля (швидкість падала просто на очах), інерція руху була величезна, і лайнер продовжував, хоч і повільно, нестерпно повільно, відходити від супермаси.

Останній перехід кордону діафрагми виявився болісним. Швидкість лайнера впала практично до нуля, і я навіть бачив, як райдужна плівка діафрагми виникла прямо переді мною з екранів і неначе вивернула мене. Як я ще втримався на ногах - не уявляю. Та коли отямився, побачив, що лайнер знаходиться за межами діафрагми. Більше того, він продовжував, як і раніше, відходити від супермаси. З невеликою, майже черепашачою швидкістю, якісь метри за хвилину, але відходив.

Вийшла порошинка з Ока...

На дисплеї замигтів червоний напис: “Аварія в двигунному відсіку!!!” - спалив-таки двигуна Нордвік... Я глянув на нього. Нордвік непорушно сидів у кріслі, порожніми очима втупившись у пульт управління. На його чолі швидко висихали великі краплини поту.

Насилу пересуваючись на ватяних ногах, я почалапав у душову. На щастя, там виявилась аптечка. Я зняв біль і сяк-так ретушував синець, що закривав майже всю праву половину обличчя. На жаль, я не лікар, і досягти цілковитого розсмоктування синця мені не вдалося, тож облишив цю безнадійну справу, здер з себе одяг і поліз під душ.

Перейти на страницу:

Похожие книги

«Если», 2003 № 02
«Если», 2003 № 02

Павел АМНУЭЛЬ. ПРОБУЖДЕНИЕС ним мечтали поквитаться многие, в его смерти не виновен никто… Даже опытному и успешному следователю невероятно сложно разобраться в этом преступлении.Владимир МИХАЙЛОВ. ВИРУС РАВ одной точке Вселенной исчезают корабли вместе с экипажами, в другой (на совершенно безлюдной планете) — возникают мощные промышленные объекты. Однако было бы слишком просто объяснить это известным законом физики. За расследование загадочных событий берется суперагент.Виктор МЯСНИКОВ. ДЕЛО О НЕВИДИМКЕТипичный детективный случай — пропажа ценностей из запертой комнаты. Вот только разгадка далека от криминальной обыденности.Борис РУДЕНКО. БЕЗ ПРОБЛЕМ!Сбылись мечты российских «сыскарей»: в их карманах теперь лицензии на убийство.Далия ТРУСКИНОВСКАЯ. ПОБЕГБолтун — находка для шпиона. Но и рыб стоит опасаться, особенно таких экзотических.Алексей КАЛУГИН. УБИРАЙТЕСЬ ИЗ МОИХ СНОВ!Сон — отнюдь не личное дело гражданина, законопослушного члена общества.ВИДЕОДРОМКак ни странно, принтеры удачного симбиоза двух самых популярных киножанров весьма немногочисленны…Даниил ИЗМАЙЛОВСКИЙ. ТЕСТ НА ЧЕЛОВЕЧНОСТЬЖизнь и книги одного из старейшин научной фантастики России.Дмитрий ВОЛОДИХИН, Игорь ЧЁРНЫЙ. НЕЗРИМЫЙ БОЙДуэт критиков ведет следствие по делу о фантастическом детективе.ЭКСПЕРТИЗА ТЕМЫНаши эксперты на редкость единодушны: фантастика и детектив — весьма дальние родственники, но тем интереснее их нечастые встречи.РЕЦЕНЗИИНовые книги У.Гибсона, М.Галиной, А.Валентинова, Ф.Пола и других авторов.КУРСОРИ в зимнюю стужу фантастическая жизнь ничуть не замерзает.Александр ТЮРИН. СЮЖЕТ, НАНИЗАННЫЙ НА ШИЛОДаже чтение рецензий на книгу может погубить вас, заявляет сам рецензент.АЛЬТЕРНАТИВНАЯ РЕАЛЬНОСТЬРедакция называет победителей конкурса. В этом номере — «твердая» НФ.Евгений ХАРИТОНОВ. ВАМ С ГАРНИРОМ?Предлагаем ознакомиться с ответами на анкету сайта «Русская фантастика» и журнала «Если».ПЕРСОНАЛИИЭтих авторов разделяют государственные границы, но фантастику все они пишут на русском.

Глеб Анатольевич Елисеев , Даниил Измайловский , Евгений Викторович Харитонов , Журнал «Если» , Игорь Владимирович Огай

Фантастика / Журналы, газеты / Научная Фантастика