Читаем Право наказу полностью

Він нарешті одірвався від поручня і став так само невпевнено, як перед цим я, пробиратись до пульта.

- Я слухаю, - мовив він, діставшись до крісла пілота.

- Хто - я? - присадив його Шеланов. - Доповідайте по формі.

Тримаючись за спинку крісла, капітан “Градієнта” випростався.

- Капітан вантажно-пасажирського лайнера “Градієнт”, пілот другого класу Чеслав Шеман на зв’язку, - відрапортував він.

Вперше я не почув у його голосі розгублених інтонацій.

- Отак воно краще, - кивнув Шеланов. - Начальник науково-дослідної станції “Проект Сандалуз-ІІ” Руслан Шеланов. Доповідайте, яких заходів уживаєте.

Чеслав Шеман знову розгублено глянув на мене, ніби чекав підказки.

- Я не одержував жодних вказівок...

В цей час у мене за спиною пролунав цокіт магнітних підошов, і я озирнувся. Із закутаною рушником головою з душової повертався Нордвік. Старанно розтираючи голову, він відсунув мене від крісла, сів і зняв рушник. Я обімлів. Від його буйної чуприни не лишилося й сліду. Голий череп соромливо рожевів, як це буває після депілату, а по ньому зміївся потворний глибокий шрам, ховаючись за відстовбурченим вухом.

- У мене нема часу вводити всіх у курс справи, - сказав Нордвік.

Я мимоволі кинув погляд на таймер. Сімнадцять чотирнадцять.

- Повідом про те, що сталося, в патрульно-рятувальну службу, - продовжував Нордвік. - І виклич мій крейсер. Може статися, що йому доведеться тут попрацювати...

- Уже викликали.

- Чудово. Тепер далі. Я вимкнув блокування системи запуску двигунів лайнера і спробую вивести двигуни на режим прямим нейрокеруванням. Цілком можливо, що я їх спалю, та дві хвилини вони працюватимуть на повну потужність. Твоє завдання: коли я буду готовий, вистрілиш в Око з катапульти... Адже ти казав, що діафрагма після обстрілу закривається на дві з половиною хвилини?

- Так... - Шеланов затнувся, - але... мені нічим стріляти...

- Що значить - нічим? - сторопів Нордвік.

- У катапульті немає робочої речовини.

- А той астероїд, котрий ви щойно притягли?!

- Навіть якби він зміг поміститись у катапульту, мені його нічим туди заштовхати! - зітхнув Шеланов.

Вперше я побачив Нордвіка розгубленим. На станції нашій було всього два боти. Та один, із Банконі, зараз невідомо де дрейфував зі спаленим двигуном, а другий був тут. Неприємний холодок пробіг по моїй спині. Схоже було, що захоплені погляди дівчат можуть ніколи вже не торкнутися моїх шевронів. Які лишень дурниці не лізуть у голову!

Але Нордвік швидко отямився. Чи то в нього був у запасі ще один варіант, чи то голова його в цій ситуації працювала швидко і чітко, як комп’ютер?..

- Тоді не заважай, - жорстко сказав він Шеланову і вимкнув зовнішній зв’язок.

Повернувся до капітана “Градієнта”, пильно поглянув на нього.

- Отже, так, синку, - тихо мовив він. - Із зачіскою тобі доведеться розпрощатися... Запустиш двигуни ти. Сподіваюсь, не забув, що таке пряме нейрокерування?

Чеслав Шеман зіщулився.

- Ні... - прошепотів він.

- Що значить - ні? Не забув чи зачіски шкода?

Нордвік глянув на таймер. Я теж. Лишалося тринадцять хвилин.

- Я не зможу...

- Не зможу? - очі Нордвіка звузилися. - Ану, марш у душову!

- Я не зможу... - забелькотів Чеслав Шеман. - Коли ми в інституті складали заліки з нейрокерування, я насилу вкладався в три хвилини...

Нордвік аж підскочив.

- Дідько б тебе взяв! - вилаявся він і, різко повернувшись до пульта, увімкнув селектор внутрішнього зв’язку.

- Увага по всьому кораблю! - Нордвік намагався говорити спокійно. - Прошу пасажирів, які мають права пілотів, відгукнутися. На відгук - одна хвилина. Повторюю: одна хвилина.

Секунд через п’ятнадцять пролунав чийсь голос:

- Мікробіолог Бахташ Тарма. Двісті шоста каюта. Маю аматорські права...

- Дякую, не треба. Прошу відгукуватись пілотів не нижче першого класу.

Хвилина минула в напруженому чеканні. Більше відгуки не надходили. Нордвік почекав ще зайвих десять секунд і повернувся до Чеслава. На обличчі Нордвіка була суміш люті й страждання;

- Тоді... - прохрипів він, - на боті підеш ти. Твоє завдання - за моїм наказом... спрямувати бот... у супермасу...

Я похолов. Так ось який другий варіант був у Нордвіка!

Чеслав Шеман зблід ще більше.

- Ні... - він злякано захитав головою. - Я не зможу...

- Зможеш. Більше це зробити нікому.

Шеман продовжував хитати головою. А я стояв і з жахом спостерігав, як один умовляє іншого піти на смерть.

- Треба, синку, треба... Я сам би пішов, але ніхто не зможе тоді вивести лайнер. А послати туди цього мікробіолога...

Чеслав Шеман ще сильніше захитав головою. Здавалось, він ось-ось заплаче. Але обличчя Нордвіка зробилося суворим, і він твердо мовив:

- У такому разі, як старший за званням, наказую: сісти в бот і спрямувати його в супермасу. Виконуйте наказ!

І тут я не витримав.

- Та яке ти маєш право наказувати! - крикнув я в обличчя Нордвіку. - Посилати людину...

Закінчити я не встиг. Нордвік раптом ударив мене, ударив страшно, сильно - в нього була опора в невагомості на магнітні підошви.

Перейти на страницу:

Похожие книги

«Если», 2003 № 02
«Если», 2003 № 02

Павел АМНУЭЛЬ. ПРОБУЖДЕНИЕС ним мечтали поквитаться многие, в его смерти не виновен никто… Даже опытному и успешному следователю невероятно сложно разобраться в этом преступлении.Владимир МИХАЙЛОВ. ВИРУС РАВ одной точке Вселенной исчезают корабли вместе с экипажами, в другой (на совершенно безлюдной планете) — возникают мощные промышленные объекты. Однако было бы слишком просто объяснить это известным законом физики. За расследование загадочных событий берется суперагент.Виктор МЯСНИКОВ. ДЕЛО О НЕВИДИМКЕТипичный детективный случай — пропажа ценностей из запертой комнаты. Вот только разгадка далека от криминальной обыденности.Борис РУДЕНКО. БЕЗ ПРОБЛЕМ!Сбылись мечты российских «сыскарей»: в их карманах теперь лицензии на убийство.Далия ТРУСКИНОВСКАЯ. ПОБЕГБолтун — находка для шпиона. Но и рыб стоит опасаться, особенно таких экзотических.Алексей КАЛУГИН. УБИРАЙТЕСЬ ИЗ МОИХ СНОВ!Сон — отнюдь не личное дело гражданина, законопослушного члена общества.ВИДЕОДРОМКак ни странно, принтеры удачного симбиоза двух самых популярных киножанров весьма немногочисленны…Даниил ИЗМАЙЛОВСКИЙ. ТЕСТ НА ЧЕЛОВЕЧНОСТЬЖизнь и книги одного из старейшин научной фантастики России.Дмитрий ВОЛОДИХИН, Игорь ЧЁРНЫЙ. НЕЗРИМЫЙ БОЙДуэт критиков ведет следствие по делу о фантастическом детективе.ЭКСПЕРТИЗА ТЕМЫНаши эксперты на редкость единодушны: фантастика и детектив — весьма дальние родственники, но тем интереснее их нечастые встречи.РЕЦЕНЗИИНовые книги У.Гибсона, М.Галиной, А.Валентинова, Ф.Пола и других авторов.КУРСОРИ в зимнюю стужу фантастическая жизнь ничуть не замерзает.Александр ТЮРИН. СЮЖЕТ, НАНИЗАННЫЙ НА ШИЛОДаже чтение рецензий на книгу может погубить вас, заявляет сам рецензент.АЛЬТЕРНАТИВНАЯ РЕАЛЬНОСТЬРедакция называет победителей конкурса. В этом номере — «твердая» НФ.Евгений ХАРИТОНОВ. ВАМ С ГАРНИРОМ?Предлагаем ознакомиться с ответами на анкету сайта «Русская фантастика» и журнала «Если».ПЕРСОНАЛИИЭтих авторов разделяют государственные границы, но фантастику все они пишут на русском.

Глеб Анатольевич Елисеев , Даниил Измайловский , Евгений Викторович Харитонов , Журнал «Если» , Игорь Владимирович Огай

Фантастика / Журналы, газеты / Научная Фантастика