Право наказу

- Я... - затнувся молоденький капітан “Градієнта”, але відразу ж опанував себе. - На лайнері “Градієнт” проводиться профілактичний огляд усіх систем управління. Оскільки профілактичний огляд позаплановий і всебічний, лайнер, щоб не заважати іншим суднам, був усунений з траси і виведений у “мертву зону”.

- За чиїм наказом провадиться профілактичний огляд?

Капітан “Градієнта” зніяковіло відвів очі вбік.

- За моїм...

- Ви що, при проведенні огляду вимкнули й астронавігаційну систему?

- Так.

- Якого дідька! - аж простогнав Шеланов і трохи піднявся в кріслі, з ненавистю дивлячись на екран. - Глянув хоча б на навігаційну карту, де наш район позначено як заборонений!

Хлопчисько-капітан злякано закліпав очима. Нордвік підійшов іззаду до Шеланова й заспокійливо поклав йому руку на плече.

- Це ваш перший самостійний рейс?

- Так, - квапливо кивнув капітан “Градієнта”.

Неначе це могло служити йому виправданням!

Шеланов знову застогнав.

“Допитливий хлопчисько”, - гірко подумав я. Звичайно, його можна було зрозуміти. Цілий рік стажування - і от нарешті він - капітан. Єдиний повелитель величезного космічного лайнера. Природно, що в своєму першому рейсі йому захотілося зробити хоча б щось самому, скажімо, провести профілактику.

- Скільки на борту пасажирів? - продовжував опитування Нордвік.

Я помітив, як він стиснув плече Шеланова.

- Вісімсот двадцять три. Туристський рейс “Земля - Марс - Кільця Сатурна - Пояс астероїдів - Земля”.

Молоденький капітан “Градієнта” раптом запобігливо посміхнувся і, заглядаючи в очі Нордвіку, запитав:

- Мене тепер відсторонять від роботи?

Я аж зубами заскреготів від безсилля. Від життя тебе відсторонять, бовдуре!

Здається, навіть на обличчі Нордвіка щось здригнулося.

- Жодних дій не починати, - жорстко мовив він. - Пасажирам, якщо поцікавляться, скажіть, що провадите профілактику. Чекайте зв’язку.

Нордвік нахилився над пультом і почав очима шукати щось на ньому. Хлопчисько з екрана дивився на нас приреченим поглядом. Якби він знав, що не на усунення з посади приречений, а разом з усіма своїми вісьмастами двадцятьма трьома пасажирами...

- Як це вимкнути? - роздратовано обернувся до мене Нордвік.

Я простягнув руку і клацнув клавішем. Центральний екран згас. Нордвік випростався й поглянув на Шеланова.

- Що будемо робити?

- А що ми можемо? - з болем у голосі спроквола мовив той. - Я вже перебрав подумки всі варіанти. Він приречений.

- Послухай! - підвищив голос Нордвік. - Там вісімсот двадцять три... двадцять чотири людини!

Шеланов зіщулився, як від удару. Мені теж стало мото; рошно. Нараз із холодною ясністю я побачив те, що відбувалося, ніби з боку.

- А чому б не спробувати витягти лайнер ботом? - знову спокійно спитав Нордвік.

Шеланов безтямно поглянув на нього.

- Чому не можна витягти лайнер ботом? - повторив запитання Нордвік.

- Тому що поле діафрагми глушить гравіімпульс двигунів, - відповів я.

- Але ж, як мені відомо, ви спеціально для польотів у діафрагмі встановили на ботах аварійні хімічні двигуни.

Я піднісся було духом, та відразу ж і зів’яв. Ці двигуни були призначені для баражування ботів у діафрагмі і не розраховані на додаткове навантаження.

- Вони занадто малопотужні, - мовив Шеланов. - Та й пального там на п’ять хвилин роботи.

- Ну, гаразд, - кивнув Нордвік. - Але, зрештою, можна ж пасивувати вашу активну супермасу, як... як... - він раптом затнувся і зміненим голосом закінчив: - Як у Сандалузі?

Шеланов чомусь відвернувся від нього.

- Ти ж знаєш, - проказав він кудись убік, - що для цього потрібен потужний гравітаційний удар, хоча б такий, як при роботі двигунів на повній потужності. Але лайнер їх увімкнути не може, а якщо ми вдаримо... Сам розумієш, що від нього залишиться.

Я гарячково перебирав подумки всі варіанти гравітаційного удару по Оку, та нічого путнього не знаходив. Лайнер був приречений.

- Чорти б забрали ваші бакен-маяки! - із запізнілою злістю просичав Нордвік. - Чому вони так пізно засікли лайнер? Адже зона виявлення в них понад сто тисяч кілометрів!

Шеланов тільки зітхнув. Пояснення зайві. Їх знав і сам Нордвік. Програма бакен-маяків не розрахована на хлопг. чаків, .котрі дрейфують у просторі на лайнерах з вимкнутими комп’ютерами. Був би це астероїд, маяки давно подали б сигнал, а так,вони засікли лайнер, проте .попереджувальний сигнал пролунав лише тоді, коли лайнер перетнув межу тисячокілометрової зони і, очевидно, не підкорився наказу зупинитися. Добре ще, хлопчисько у своїй невгамовній допитливості не добувся до блока метеоритного захисту корабля. Неважко собі уявити, що було б тоді з Банконі, та й із самим лайнером...

- Руслане, - несподівано звернувся до Шеланова.Нордвік, - а що відбувається, коли ви обстрілюєте Око?

- Що відбувається? - механічно перепитав Шеланов.

Мабуть, від нервового напруження він був якийсь загальмований..

- На який час згортається діафрагма?

- На дві з половиною хвилини... Та ні, Нордвіку, з цього теж нічого не вийде. Навіть при форсованому режимі для запуску двигунів потрібно не менше п’яти хвилин. Він не встигне...