Precedent UA — 2015

1) рішення Свердловського міського суду Луганської області від 01 квітня 2014 року, справа № 1-кп‑3/12, суддя Олейнікова Г. М.

Посилання:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37978426

Теза із рішення: «…У судовому засідання захисником ОСОБА_1 було заявлене клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки вона з 19 жовтня 2012 року перебуває під вартою, за цей час стан її здоров’я значно погіршився, він вважає, що на теперішній час відпала потреба у застосуванні такого суворого запобіжного заходу як тримання під вартою, оскільки обвинувачена ОСОБА_2 жодним чином не перешкоджала встановленню істини по справі, крім того згідно медичного висновку слідчого ізолятора від 31 березня 2014 року № 25/1917 ОСОБА_2 потребує невідкладного лікування у СНІД-центрі, хворіє СНІДом, гепатитом С, тобто за відсутності відповідного лікування для життя ОСОБА_3 існує реальна загроза. Так у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Кац та інші проти України» зазначається, що особи, які тримаються під вартою, перебувають в уразливому становищі, і органи влади несуть відповідальність за поводження з такими особами. Визнавши, що Конвенція вимагає від держави охороняти здоров’я та фізичний добробут осіб, позбавлених свободи, зокрема, шляхом надання їм необхідної медичної допомоги. Також відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь, гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір’ю ОСОБА_4, 1948 р. н. та донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4…»

2) рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2013 року, справа № 5–234 км 13, судді: Пойда С. О., Орлова О. М. та Литвинова О. М.

Посилання:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29055520

Теза із рішення: «…Європейський суд з прав людини в Рішенні від 25 листопада 2008 року у справі «Кац та інші проти України» визнав факт порушення статті 2 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у зв'язку з незабезпеченням органами влади права на життя ОСОБА_4, яка померла у Київському слідчому ізоляторі від прогресуючої гнійної пневмонії, пов’язаної з ВІЛ-інфекцією. Як зазначено в Рішенні, беручи до уваги уразливість ВІЛ-позитивних осіб перед іншими серйозними хворобами, Суд вважає вражаючим той факт, що ОСОБА_4 не приділяли відповідної медичної уваги у зв'язку зі станом її здоров’я. Суд визнав досить елементарною надану їй допомогу, яка полягала у призначенні протизапальних препаратів та антибіотиків, звернув увагу на те, що ОСОБА_4 не було переведено до спеціалізованої лікарні або медичної частини установи, й зауважив, що слідчі органи так і не вирішили головного питання, порушеного у скаргах заявників, — якості наданої ОСОБА_4 медичної допомоги з точки зору виявлених у неї захворювань…»

Заборона катувань

Алексахін проти України, № 31939/06, 19 липня 2012 року

Фактичні обставини справи: 14 квітня 2008 року близько 18.00 працівники міліції затримали заявника на тролейбусній зупинці та доставили до відділку, пояснивши це тим, що він бився з іншими молодими людьми, які втекли. Працівник міліції прикував заявника до металевого кільця в стіні, бризнувши йому в обличчя сльозогінним газом, а потім наніс декілька сильних ударів в різні частини тіла. Вранці на наступний день заявника відпустили. В результаті отриманих травм 9 січня 2009 року заявника визнали інвалідом 3 групи. Він поскаржився на неправомірні дії міліціонерів до прокуратури. Судово — медична експертиза встановила, що заявникові були нанесені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент заподіяння, можливо в час та спосіб, що вказав заявник. Прокуратура порушила кримінальну справу проти міліціонера, яка незабаром була передана до суду. 3 липня 2006 року Київський районний суд міста Харкова виніс обвинувальний вирок за нанесення заявникові тяжких тілесних ушкоджень з боку міліціонера та перевищення ним владних повноважень. Заявник не оскаржив це рішення. Він подав цивільний позов про відшкодування моральної шкоди до Головного управління МВС України в Харківській області та Державної казначейської служби України. Позов було задоволено в розмірі 80 000 гривень. Станом на 11 січня 2009 року це рішення було виконано повністю.

Суд встановив, що заявник був підданий катуванню з боку працівників міліції та національна влада не провела ефективного розслідування скарг заявника щодо цього факту.

Представники заявника в Суді: адвокати Ірина Блага та Генадій Токарєв.

Суд визнав порушення статті 3 Конвенції.