Precedent UA — 2015

Фактичні обставини справи: 19 квітня 2005 року 14-ти річну заявницю затримали вдома у матері працівники Дзержинського районного відділку міліції міста Харкова. Міліціонери склали протокол затримання, в якому вказали, що її затримують за підозрою у вчиненні замаху на грабіж у січні 2005 року та у зв’язку із тим, що вона вчинила тяжкий злочин і може втекти. Адвокат заявниці 21 квітня подав скаргу до суду. Того ж дня слідчий надав суду клопотання про взяття заявниці під варту. І суд задовольнив прохання слідчого, мотивувавши це тим, що вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, приховувалася від слідства, в результаті чого була оголошена в розшук, її мати була позбавлена батьківських прав та не могла забезпечити її явки в судові органи, так як сама є судимою та має алкогольну залежність. Також суд вказав на негативну характеристику на заявницю із школи—інтернату, де вона офіційно перебувала, а саме, що вона має схильність до втеч та має проблеми з поведінкою. Захисник заявниці оскаржив це рішення суду, вказавши, зокрема, що вона хворіє на туберкульоз. Апеляційний суд 25 квітня 2005 року відхилив скаргу адвоката заявниці без її присутності, а лише за участі її захисника. В той же час Дзержинський районний відділок міліції призупинив розслідування кримінальної справи у зв’язку із станом здоров’я заявниці, вказавши, що всі слідчі дії на той момент уже були проведені. З часом розслідування декілька разів відновлювалося та припинялося. 18 травня суд вирішив направити заявницю на стаціонарне психіатричне обстеження. Прокурор санкціонував 30 травня дострокове звільнення заявниці з-під варти під підписку про невиїзд, посилаючись на її захворювання на туберкульоз та вона потребувала стаціонарного лікування. У невстановлений день заявницю направили на психіатричне обстеження. 24 червня її було виписано із зазначенням, що вона не має ніяких психічних розладів.

Суд встановив, що національна влада не навела достатніх підстав для накладення на чотирнадцятилітню заявницю міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, яка відповідно до міжнародних та національних норм повинна застосовуватися лише як крайній захід; саме апеляційний суд вперше вивчив факти на користь звільнення заявниці з-під варти, тому відмова суду забезпечити явку заявниці без якого — небудь прийнятного пояснення на судове засідання 25 квітня 2005 року завдала шкоди справедливості розгляду судом правомірності її утримання під вартою; заявниця не мала можливості отримати компенсацію за своє незаконне затримання, оскільки національні суди не визнали факт її арешту незаконним.

Представник заявника в Суді: адвокат Геннадій Токарев.

Суд визнав порушення статті 5 §§ 1 (с), 3, 4 та 5 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: стаття 29 Конституції України, статті 106, 115, 148, 149, 165–2, 205, 434 Кримінально — процесуального кодексу України 1960 року, статті 1, 2, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Основні тези:

«Суд повторює, що, коли справа стосується позбавлення волі, особливо важливо дотримуватися загального принципу правової визначеності. Тому вкрай важливо, щоб умови для позбавлення волі були чітко визначені в національному законодавстві, і щоб саме законодавство було передбачуваним у своєму застосуванні і відповідало нормі «законності», встановленої Конвенцією, нормі, яка вимагає, щоб всі права були визначені досить точно, щоб дозволити особі — у разі необхідності, при відповідній консультації — передбачити, до розумного ступеня, наслідки, які може спричинити за собою дана дія» (§ 33)

«Суд зазначає, що для того, щоб позбавлення волі вважалося вільним від свавілля, недостатньо, щоб цей захід застосовувалася відповідно до національного законодавства, воно також повинно бути необхідним в конкретних обставинах» (§ 42)

«…під час оцінки особистості заявниці національні суди спирались, перш за все, на її негативні характеристики з школи—інтернату… Крім того, суд не розглянув аргументи про погіршення здоров’я заявниці… у випадку її тримання під вартою у звичайному слідчому ізоляторі для дорослих» (§ 46)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–108654

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1337541484

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

1) рішення Бориславського міського суду Львівської області від 24 жовтня 2013 року, справа № 438/609/13-к, суддя Посисень Л. М.