Презентация PowerPoint

Почувши ці слова, Топ негайно зірвався з місця. Він зрозумів, він угадав, що від нього вимагав хазяїн. Дорогу з.кораля він знав добре. За півгодини якнайбільше він буде в будинку і, як сподівалися колоністи, пробереться непоміченим у лісі та густій траві, тоді як людина, що вийшла за огорожу, підставляє себе під ворожі кулі.

Інженер підійшов до воріт і відкрив їх.

— Наб! Топе, розумієш — Наб! — повторив він знову, указуючи рукою в напрямку Гранітного палацу.

Топ вислизнув за огорожу і за мить зник з виду.

— Він неодмінно добіжить! — сказав журналіст.

— Не тільки добіжить, але й повернеться назад, мій вірний Топ!

. — А котра година? — запитав Гедеон Спілет.

— Рівно десята.

— За годину він може бути тут. Почекаймо.

Ворота знову замкнули. Інженер і журналіст увійшли до будинку. Герберт, як і раніше, спав глибоким сном. Пенкроф увесь час змінював йому холодні компреси. Гедеон Спілет, відклавши на деякий час свої обов’язки лікаря, зайнявся готуванням нескладного обіду, але раз у раз поглядав на ту частину огорожі, що примикала до відрога гори і була найзручнішим місцем для нападу.

Колоністи з тривогою чекали повернення Топа. Близько одинадцятої години Сайрес Сміт і журналіст, захопивши карабіни, стали біля воріт, щоб відкрити їх, як тільки вдалині залунає собачий гавкіт. Вони не сумнівалися, що, коли Топу вдалося благополучно дістатися до Гранітного палацу, Наб відразу відішле його назад.

Так простояли вони хвилин десять, як раптом пролунав постріл, а слідом за ним заливистий гавкіт.

Інженер розкрив ворота і, помітивши приблизно за сотню кроків пороховий дим, вистрілив у тому напрямку.

Майже одночасно Топ прослизнув за огорожу кораля і ворота швидко зачинилися за ним.

— Топе! Топе! — вигукнув інженер, обхопивши обома руками морду славного пса.

До нашийника Топа була прив’язана записка, і Сайрес Сміт прочитав кілька слів, написаних крупним почерком Наба:

«В околицях Гранітного палацу ніяких піратів немає. Я з місця нізащо не рушу. Бідний містер Герберт!»

РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ

Пірати блукають навколо кораля. — Тимчасове житло. — Подальше лікування Герберта. — Перші захвати Пенкрофа. — Розмови про минуле. — Що обіцяє майбутнє. — Думки Сайреса Сміта щодо майбутнього

Отже, спритні каторжники, як і раніше, були тут, вони спостерігали за поселенцями і, мабуть, збиралися перестріляти їх одного за одним. Незвані прибульці дійсно нагадували диких звірів і пе заслуговували милосердя. Але насамперед доводилося дотримуватися найбільшої обережності, оскільки усі переваги залишалися на боці піратів, — вони могли бачити, зостаючись невидимими, могли напасти з-за рогу, а їх самих не застанеш зненацька.

Сайрес Сміт вирішив тому пересидіти в коралі, де, на щастя, знайшовся запас провізії на кілька тижнів. У будинку Айртона було все, що необхідно людині для життя, поселенці з’явилися тут настільки раптово, що пірати нічого ие встигли розграбувати. Очевидно, події розігралися саме так, як і припускав Гедеон Спілет: шестеро каторжників, висадившись иа острів Лінкольна, вирушили вздовж південного узбережжя, обігнули півострів Звивистий і, не бажаючи заглиблюватися в ліси Далекого Заходу, дісталися до гирла Водоспадної річки. Звідси, прямуючи правим її берегом, вони досягли відрогів гори Франкліна і, тверезо розсудивши, що в гористій місцевості неважко знайти притулок, подалися на пошуки такого і майже відразу знайшли кораль, де на ту пору нікого з колоністів ие було. Тут вони, цілком можливо, і вирішили влаштувати собі кубло, вичікуючи сприятливої хвилини для здійснення своїх злочинницьких задумів. Несподівана поява Айртона зруйнувала їхні плани, але їм удалося захопити нещасного... і неважко собі уявити, що відбулося згодом.

Тепер пірати, — правда їх залишилося п’ятеро, але всі п’ятеро озброєні до зубів, — блукають околицями, і будь-яка спроба пробратися через ліс пов’язана з величезним ризиком — кожен колоніст став би прекрасною мішенню для розбійницької кулі, а сам- не міг ні запобігти нападу, ні приготуватися до нього.

— Чекати й тільки чекати! — повторював Сайрес Сміт. — Іншого виходу в нас немає. Коли Герберт одужає, ми влаштуємо справжню облаву і розправимося з бандитами. Ось ще одна мета нашої експедиції, крім...

— Крім пошуків нашого таємничого заступника, — підхопив Гедеон Спілет. — Треба зізнатися, дорогий Сайресе, що він не допоміг нам саме тоді, коли ми особливо бідували.

— Як знати! — відгукнувся інженер.

— Що ви маєте на увазі? — здивовано запитав журналіст.

— А те, дорогий Спілете, що наші випробування ще ие скінчилися і, можливо, наш усемогутній заступник знайде ще нагоду допомогти нам. Але зараз ие це важливо. Головне — щоб Герберт залишився живий.