Презентация PowerPoint

І справді, у водах, які омивали острів, з’явився розбійницький бриг, і нехай пірати загинули за допомогою якогось таємничого втручання, шестеро з них усе-таки врятувалися від катастрофи. Мало того, вони висадилися иа берег, і п’ятеро, що залишилися живими, практично невловимі. Айртон, без сумніву, загинув від руки цих негідників, озброєних до зубів. Вони випробували на нещасному влучність своїх карабінів. Герберта наздогнала ворожа куля, ледве вдалося вирвати його з пазурів смерті. І чи не збирається доля завдати поселенцям нові нещадні удари? Ось які думки хвилювали Сайреса Сміта. Ось про що він не раз говорив з журналістом, і обом часом здавалося, що вони позбулися незбагненного, але могутнього заступництва. Можливо, ця таємнича людина, в існуванні якої вони не могли більше сумніватися, залишила острів? Або, може, її теж убила розбійницька куля?'

Усі ці питання залишалися без відповіді. Але було б невірно думати, що Сайрес Сміт і Гедеон Спілет, які нерідко розмовляли на цю тему, впали у відчай і опустили руки. Не такі вони люди! Вони сміливо йшли назустріч будь-яким випробуванням, намагалися знайти з усякого становища найдоцільніший вихід, у всеозброєнні чекали будь-якої несподіванки, що її заманеться долі піднести колоністам, впевнено дивилися в майбутнє, і якщо знову призначено впасти на них нещастю, вони зустрінуть його як мужні борці.

РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ

Від Наба немає звісток. — Пропозицію журналіста і Пенкрофа відкинуто. — Друга вилазка Гедеона Спілета. — Клапоть тканини. — Послання. — Спішний від’їзд. — Прибуття на плато Круговиду

Здоров’я Герберта поліпшувалося з кожним днем. Колоністи бажали тепер лише одного: як тільки юнак досить зміцніє, доставити його до Гранітного палацу. Хоча будиночок у коралі мав усе необхідне, все-таки він безперечно поступався у зручностях їхньому кам’яному житлу. Крім того, тут колоністи ие почували себе в повній безпеці і, незважаючи на усю свою пильність, могли в будь-яку хвилину стати мішенню для піратської кулі, пущеної з-за рогу. А там, у їхньому притулку, в самому серці неприступного гранітного кряжа, їм нічого боятися, — навпаки, будь-яка спроба піратів зазіхнути на нього скінчилася б для них досить і досить жалюгідно. Тому вони з нетерпінням чекали того дня, коли можна буде перевезти Герберта додому без ризику для його здоров’я, і вирішили будь-що здійснити свій план, хоча чудово уявляли собі, як важко буде пробратися через ліс Жакамара.

Від Наба ие надходило, ніяких звісток, але це не бентежило колоністів. Хоробрий негр, сховавшись у надійному гранітному притулку, так просто не Дасться в руки ворогові. Тому Топа пе послали вдруге до Наба з листом, — шкода було піддавати вірного пса небезпеці, а тим більше позбавитися такого цінного члена колонії.

Отже, доводилося чекати, хоча друзям не терпілося швидше опинитцся усім разом у Гранітному палаці. Сайрес Сміт з гіркотою бачив, що сили колоністів розпилені, а це було на руку піратам. Після зникнення Айртона їх залишилося тільки четверо проти п’ятьох, тому що Герберт поки що ие міг йти в рахунок, і ця обставина принесла чуйному юнакові чимало важких хвилин, — нелегко йому було усвідомлювати, що він є причиною виниклих ускладнень!

Удень 29 листопада, скориставшись тим, що Герберт спить і пе може їх чути, Сайрес Сміт, Гедеон Спілет і Пенкроф вирішили намітити подальший плай дій проти піратів.

— Друзі мої, — почав журналіст, коли розмова зайшла про те, що вони відрізані від Наба і не можуть з ним спілкуватися, — я думаю, як і ви, що вийти за межі кораля, значить просто підставити себе під кулю, не встигнувши' навіть відповісти пострілом на постріл. Але чи не здається вам, що зараз розумніше за все почати полювання за цими негідниками?

— Абсолютно з вами згодний, — підхопив Пенкроф. — Нам, сподіваюся, соромно боятися кулі, і якщо містер Сайрес дозволить, я відразу відправлюся в ліс. Подумаєш, чи й не робота! Одна людина завжди іншу здолає!

— Ну, а п’ятьох? — запитав інженер.

— Я піду разом з Пенкрофом, — перебив журналіст, — ми візьмемо із собою Топа, і вдвох, добре озброєні...

— Дорогий мій Спілете, і ви, Пенкрофе, — відповів Сайрес Сміт, — поміркуймо тверезо. Якби пірати засіли де-пебудь на острові і ми знали ■б це місце, якби мова йшла тільки про те, щоб вибити їх з позиції, я б, звичайно, погодився атакувати їх в лоб. Але хіба можна бути впевненим, що пірати не відкриють вогонь першими?

— Е, містере Сайрес, — вигукнув Пенкроф,. — не кожна куля долітає за призначенням.

— Але та, що поранила Герберта, як бачите, не збилася зі шляху, — заперечив інженер. — Врахуйте до того ж: якщо ви обоє залишите кораль, мені одному доведеться його захищати. А чи можете ви гарантувати, що пірати зумисно не затягнуть вас до лісу і не нападуть під час вашої відсутності на кораль, знаючи, що тут знаходяться тільки поранений хлопчик і один дорослий чоловік?