Презентация PowerPoint

Але Сайрес Сміт з осудом похитав головою, усім своїм виглядом говорячи, що особисто він не чекає нічого доброго від процесу, що розвивався настільки стрімко. Він не міг так легко і безтурботно, як Пенкроф, ставитися до майбутнього виверження. Якщо через нахил кратера потік лави і не загрожує безпосередньо лісистій й обробленій частині острова, можливі інші, досить сумні наслідки. Як відомо, виверження вулкана нерідко супроводжується землетрусом. Острів такого походження, як острів Лінкольна, може просто розпастися на Частини, адже за- своєю структурою він складається з усіляких порід: з базальту і граніту, застиглої лави на півночі та пухких ґрунтів на півдні, а ці породи, звичайно, не міцно зв’язані між собою. Якщо навіть саме витікання лави не являє серйозної небезпеки, то слабкий підземний поштовх неминуче призведе до найтрагічніших наслідків.

— Мені здається, — раптом сказав Айртон (він ліг і притулився вухом до землі), — мені здається, що я чую приглушений гуркіт, знаєте, начебто гуркоче візок, навантажений залізяччям..

Колоністи уважно .прислухалися і погодилися з Айртоном. Гуркіт часом супроводжувався підземним гудінням, яке то посилювалося, то затихало, — здавалося, там, у надрах землі, проноситься лютий вихор. Одначе поки що не було чутно характерних для виверження звуків, що нагадують постріли. Отже» пара і дим вільно виривалися з головного кратера, а якщо вихідний отвір достатньо широкий, то можна не побоюватися ні вибуху, ні різких зсувів земної кори.

— Ану його! — сказав Пенкроф. — Давайте-но краще візьмемося до діла. Нехай собі гора Франкліна курить, нехай реВе, виє, нехай викидає вогонь і полум’я, скільки її душі завгодно, невже через такі дрібниці сидіти склавши руки! Ходімо, Айртоие, ходімо, Набе, ходімо, Герберте, і ви, містере Сайрес, і ви, містере Спілет, сьогодні нам усім пе гріх гарненько потрудитися! Зараз ми будемо ставити ширстрек, а для такої справи і десятка рук обмаль. Чого я хочу? Щоб наш новий «Бонадвентур» — адже ми його «Бонадвентуром» назвемо, правда ж? — отож я хочу, щоб не довше як за два місяці наше нове судно вже красувалося в порту Повітряної кулі. А якщо так, то не гаймо даремно часу!

Усі колоністи слухняно пішли за Пенкрофом на верф, де будувався корабель, і почали кріпити ширстрек — товсту обшивку, що утворить пояс судна, який міцно зв’язує між собою частини суднових деталей. Нелегка це була робота, і Пенкроф справедливо вимагав, щоб усі в ній взяли участь.'

Весь день 3 січня вони залишалися на верфі, забувши про вулкан, якого, втім, і ие було видно з берега Гранітного палацу. Але разів зо два чи три густі тіні застеляли сонце, яке здійснювало свій звичний денний рух безхмарним небом, — це щільна хмара диму проходила між світилом і островом. Вітер, що дув з моря, ніс дим і пару кудись на захід. Сайрес Сміт і Гедеон Спілет звернули увагу па ці затемнення, вони не раз обмінювалися зауваженнями з приводу тієї швидкості, з якою назрівало виверження, одначе не кидали роботи. Обоє розуміли, що в їхніх же інтересах, в інтересах усієї колонії, побудувати корабель за можливо коротший термін. При гарному судні їм не страшні будь-які несподіванки. І хто знає, чи не виявиться в один прекрасний день цей корабель їхнім єдиним притулком?

Увечері, поївши, Сайрес Сміт разом з Гедеоном Спілетом і Гербертом вирушили иа плато Круговиду. Сутінки вже огорнули землю, але темрява сприяла їхній задачі — встановити, чи не домішується до пари і диму, що огортали кратер вулкана, ще й вогонь, чи ие викидає вулкан часток розпечених порід.

— Кратер у вогні! — раптом закричав Герберт, який випередив супутників і першим добіг до плато Круговиду.

Гора Франкліна, що стояла миль за шість від плато Круговиду, здавалася звідси величезним смолоскипом, котрий горів багряним полум’ям. Одначе навіть у мороці ночі воно кидало лише тьмяний відблиск, що, мабуть, залежало від значних домішок диму, шлаку й попелу. Островом розливалося червонясто-жовте світло, і иа тлі цієї заграви тьмяно чорнів масив лісу. Небо затягли величезні клуби диму, у розривах між^-ними подекуди сяяли зірки.

— Так, справа пішла занадто швидко! — зауважив інженер.

— Це не дивно, — підхопив журналіст. — Вулкан пробудився вже давно. Згадайте-но, Сайресе, адже вперше пара з’явилася ще тоді, коли ми обстежували відроги гори в надії знайти притулок капітана Немо. А було це, якщо не помиляюся, приблизно в жовтні?

— Саме так! — вигукнув Герберт. — Виходить, уже два з половиною місяці тому.

— Отже, вогонь розгорявся під землею протягом десяти тижнів, — сказав Гедеон Спілет, — і зрозуміло, що за такий термін він набрався сил!

— А ви хіба ие відчуваєте коливання ґрунту? — запитав Сайрес Сміт.

— Відчуваю, — відповів Гедеон Спілет, — одначе від цього ще до справжнього землетрусу...