Презентация PowerPoint

Що носив на собі Топ. — Лук і стріли. — Цегельний завод. — Гончарна піч. — Кухонне начиння. — Перша юшка. — Полин. — Південний Хрест. — Важливе астрономічне спостереження

— Ну, що ж, містере Сайрес, з чого почнемо? — запитав наступного ранку Пенкроф.

— З початку, — відповів інженер.

Дійсно, острів’япам довелося починати «із самого початку». У них пе було ніяких інструментів для виготовлення найнеобхід-пішого начиння; не могли вони також уподібнитись природі, у якої попереду дуже багато часу, і тому вона не квапиться, зберігаючи свої сили. Вони не мали такого запасу. Борючись за своє існування, вони повинні були негайно виготовити дуже багато чого, і якщо ие робити винаходу на кожному кроці, то принаймні скористатися досвідом інших людей. Для них залізо і сталь існували ще в стані мінералів, гончарні вироби поки що були просто глиною, а для одягу їм необхідно ще знайти матеріал.

Треба, одначе, сказати, що наші острів’яіщ були дійсно людьми в кращому, у найвищому значенні цього слова. Інженер Сміт не міг і бажати собі розумніших і старанніших помічників, відда-ніших товаришів. Він поговорив з кожним і знав їхні здатності і схильності.

Гедеон Спілет, талановитий журналіст, чимало вивчив, щоб мати можливість говорити у своїх статтях про все; він і розумом і руками повинен допомогти облаштуванню колонії на острові. Спілет впорається з будь-яким завданням, а оскільки він азартний мисливець, то нехай полювання, що досі було для нього розвагою, стане відтепер його обов’язком.

Герберт — славний хлопчик, який має великі природничі знання; він надасть серйозну допомогу спільній справі.

Наб — це втілена відданість. Розумний, спритний і невтомний, силач, із залізним здоров’ям, він до того ж розуміється на ковальській справі. Наб, звичайно, буде дуже корисний колонії.

Пенкроф ходив по всіх морях і океанах, теслював на кораблебудівних верфях у Брукліні, бував і підручним кравця па державних кораблях, садівником і землеробом, коли приїжджав у відпустку додому, — тобто, як і личить морякові, мав славу майстра на всі руки.

Отже, тут неначе навмисно дібралася п’ятірка товаришів, здатних боротися з долею і перемогти її.

«Почнемо з початку», — сказав Сайрес Сміт. Спочатку необхідно зробити важливе пристосування для обробки мінеральної сировини, яку давала природа. Відомо, яку роль у цій обробці відіграє висока температура. Палива — як дров, так і кам’яного вугілля — вдосталь. Потрібно було тільки скласти піч.

. — А для чого ця піч? — поцікавився Пенкроф.

— Наробимо собі різних горщиків. Вони нам дуже потрібні, — відповів Сайрес Сміт.

— А з чого піч складемо?

— З цегли.

— А цеглу з чого зробимо?

— З глини. В дорогу, друзі! Щоб даремно сировину не тягати, давайте влаштуємо майстерні па місці ЇЇ видобутку. Наб принесе нам провізії, а вже вогню для готування їжі нам вистачить.

— Прекрасно, — посміхнувся журналіст. — Вогонь є, а їжі може й ие бути, оскільки немає зброї для полювання.

— Ех, коли б хоч звичайнісінький ножик дістати! — зітхнув

моряк. .

— Що тоді? — запитав Сайрес Сміт.

— Як «що»? Та я б хутенько зробив лук і стріли. І мали б до столу скільки завгодно дичини!

— Так... ніж, яке-небудь лезо, — замислився інженер, неначе говорячи сам до себе.

Погляд його випадково впав на Топа, який сновигав берегом. Очі Сайреса Сміта заблищали.

— Топ, сюди! — гукнув вій.

Пес підбіг до хазяїна. Сайрес Сміт обхопив руками голову собаки, розстебнув нашийника і, розламавши його навпіл, сказав:

— Ось вам, Пенкрофе, два ножі!

У відповідь моряк двічі прокричав «ура». Нашийник Топа зроблений був з тонкої смуги загартованої сталі. Якщо нагострити її об камінь, вийде справжнє лезо, а, потім можна відшліфувати його осколком дрібнозернистого піщанику. Таких каменів скільки завгодно па березі, і за дві години колонія розбагатіла на два гострих клинки, до них легко прилаштовувались міцні руків’я.

Появу першого знаряддя зустріли радісно, як велику перемогу. Та це й дійсно було перемогою, і до того ж здобутою вчасно.

Вирушили в дорогу. Сайрес Сміт повів товаришів на західний берег озера, туди, де він учора помітив багато глини, зразок якої прихопив із собою. Спочатку йшли вздовж ріки Віддяки, потім перетнули плато Круговиду і, подолавши близько п’яти миль, зупинилися на галявині, за двісті кроків від озера Грапта.