Презентация PowerPoint

Дорогою Герберт знайшов дерево, з гілок якого індіанці в Південній Америці роблять луки. Це дерево — «крехимба» — належить до сімейства пальмових, але пе дає їстівних плодів. Вибравши довгі та рівні гілки, Пенкроф зрізав їх, обчухрав листя, потім підстругав гілки иа кінцях так, щоб посередині вони були товщими і міцнішими; залишалося тільки знайти рослину, придатну для тятиви. Рослина ця належить до сімейства мальвових, роду гібіска, має міцні волокна, які пружністю, мабуть, ие поступаються сухожиллям тварин. Так Пенкроф виготовив досить надійні луки; не вистачало тільки стріл. Правда, їх легко зробити з твердих і прямих гілок без сучків, але де взяти гострі вістря? Адже матеріал, що міг би заміиити залізо, навряд чи легко доступний. Цепкроф утішав себе думкою, що вій потрудився иа совість, а в усьому іншому допоможе випадок.

Острів’япи прийшли иа те місце, яке вони обстежували напередодні. Ґрунт тут складався з червоної глини, що використовується для виробництва цегли й черепиці, і, отже, колоністи цілком могли втілити свій задум. Робочі руки є. Виробництво цегли справа не така вже й складна. Потрібно глину замісити з піском, зліпити цеглини й обпалити їх у вогні великого багаття.

Звичайно цеглу роблять за допомогою форм, але колоністам довелося зайнятися формуванням голіруч. Час до темряви і'весь наступний день присвятили виготовленню цеглин. Глину, змочену водою, місили і руками, і ногами, потім масу поділяли на шматки рівної величини. Досвідчений робітник може за півдоби виготовити .вручну майже десять тисяч цеглин, але п’ять наших майстрів на острові Лінкольна за два дні роботи зробили не більше трьох тисяч штук; сирі цеглини вклали рядами, так їм належало добре висохнути три-чотири дні, а потім можна починати випал.

Другого квітня вдень Сайрес Сміт спробував визначити положення острова відносно сторін світу.

Напередодні він точно зафіксував час, коли закотилося сонце, врахувавши при цьому явище рефракції. А ранком 2 квітня пе менш точно встановив час сходу сонця. Від заходу до сходу минуло дванадцять годин двадцять чотири хвилини. Отже, за шість годин і дванадцять хвилин після сходу того дня сонце повинно було пройти через меридіан острова, і точка, на якій воно в той момент виявиться в небі, і вкаже, де знаходиться північ¹².

У призначений час Сайрес помітив цю точку в небі і, провівши подумки лінію від сонця через два дерева, які він обрав віхами, одержав постійний меридіан для своїх астрономічних спостережень.

Перед випалом цегли два дні запасали паливо. Обламали гілки на деревах, що оточували галявину, зібрали весь хмиз у найближчих куточках лісу. Готуючи паливо, звичайно, і полювали в околицях, тим більше що в Пенкрофа з’явилося тепер кілька десятків стріл з дуже гострими вістрями. Добув їх вірний Топ: він притяг з лісу дикобраза -- тварину, ие дуже придатну для їжі, але досить цінну для острів’ян своїми голками. їх насадили па тонкий кінець стріл, а до іншого кінця прилаштували пера чубатого папуги, — щоб стріла летіла рівніше. Герберт і журналіст дуже швидко навчилися чудово стріляти з лука, і тепер у Нетрях не переводилася найрізноманітніша дичина: водяні свинки, голуби, агуті, глухарі і т. іп. Найкраще полювалося на лівому березі ріки Віддяки, в лісі, названому лісом Жакамара на честь того птаха, якого ГІеикроф і Герберт безуспішно переслідували в перший день знайомства з островом.

Дичину з’їдали смаженою, але окіст дикого кабана закоптили в диму багаття із зелених гілок, попередньо нашпигувавши м’ясо запашними травами. Словом, їли паші острів’япи дуже ситно, але одноманітно, смажене м’ясо їм набридло, всі мріяли про суп і хотіли почути, як булькає иа вогні горщик з юшкою. Одначе варити її було ні в чому, доводилося чекати,, поки складуть гончарну піч і обпалять у пій горщики.

Під час своїх походів Найближчими околицями «цегельного заводу» мисливці помітили свіжі сліди якихось великих звірів, з могутніми пазурами, але які саме тварини, визначити ие могли. Сайрес Сміт наказав товаришам бути обережними — адже в лісі вони могли зіштовхнутися з якимись небезпечними хижаками.

Порада виявилася доречною. Одного разу Гедеоп Спілет і Герберт бачили звіра, схожого па ягуара. На щастя, хижак ие напав иа них, інакше мисливці опинилися б у біді. Гедеоп Спілет дав собі слово, що, як тільки в них буде «серйозне спорядження», тобто рушниці, яких все вимагав Пенкроф, він поведе непримиренну війну проти диких звірів і позбавить, від них острів. У ці дні колоністи ие займалися облаштуванням свого притулку в Нетрях, оскільки інженер сподівався, що їм вдасться відшукати або побудувати собі зручніше житло. Поки задовольнилися тим, що в коридорах на піску поклали підстилки з моху і сухого листя. На таких досить твердих постелях втомленим трудівникам спочивалось прекрасно.

Пригадавши, скільки днів вони вже провели па острові Лінкольна, вирішили надалі вести точний підрахунок. П’ятого квітня, в середу, виповнилося дванадцять днів відтоді, як ураган закинув їх иа цей острів.