Презентация PowerPoint

Шостого квітня, на світанку, інжерер і його товариші зібралися па тій галявині, де вони мали намір обпалювати цеглу. Зрозуміло, цю операцію вирішили здійснити під відкритим небом, а ие в печах, або, краще сказати, склали цеглини кліткою, щоб вона являла собою величезну піч,-де випал проходив би,сам собою. На землі акуратно вимостили в’язки хмизу, а навколо в кілька ярусів поставили одна па одну висохлі цеглини, так що вийшов куб, "у якому залишили продув. Робота тривала цілий день, і тільки ввечері запалили хмиз.

Уночі ніхто не лягав спати — стежили за тим, щоб вогонь не слабшав.

Випал продовжувався дві доби й йдався прекрасно. Потім розпеченій печі дали охолонути, а тим часом Наб і Пенкроф, за вказівкою Сайреса Сміта, зробивши з густо переплетених гілок ноші, притягли на них за кілька ходок неабияку купу вапняку, досить поширеної гірської породи, якої виявилося дуже багато иа північному березі озера. З цих каменів, що розсипалися при прожарюванні їх на вогні, вийшло жирне иегашепе вапно, яке сильно здувалося і вирувало при гасінні, — вапно таке ж чисте, як те, що виходить при випалюванні мармуру або крейди. Змішуючи напіврідкий розчин гашеного вапна з піском, що не давав йому, затвердіти занадто швидко, наші колоністи одержували чудову цементуючу речовину.

Дев’ятого квітня в результаті всіх цих робіт Сміт уже мав деяку кількість гашеного вапна і кілька тисяч цеглин. .

Тоді взялися, не втрачаючи ані хвилини, складати піч для випалу різних гончарних виробів, необхідних у домашньому побуті. З кладкою печі впоралися без особливих зусиль. За п’ять днів у топку заклали кам’яне вугілля (Сайрес Сміт знайшов біля гирла Червоного струмка поклади вугілля, що виходили просто на поверхню землі), і з труби, заввишки двадцять футів, піднявся перший стовп диму. Галявина перетворювалася на завод, і Пенкроф уже не схилявся до думки, що з цієї печі вийдуть усі вироби сучасної промисловості.

В першу чергу виліпили звичайний глиняний посуд, зроблений досить грубо,

але цілком придатний для варіння їжі. Сировиною для гончарних виробів послужила все та, ж глина, що й для цегли, але до неї Сайрес Сміт звелів додати трохи вапна і кварцу. Вийшла справжня гончарна глина, з якої наробили горщиків, чашок, формуючи їх у западинах каменів, а також тарілок, мисок, великих чанів для води і т. ін. Усі ці вироби виходили незграбними, кособокими, кривими, але коли їх випалили в печі при високій температурі, то в колоністів з’явилося необхідне начиння, зараз для них дорожче найвитончепіших порцелянових сервізів.

Варто нагадати, що Пенкроф, бажаючи довідатися, чи годиться ця глина для виготовлення люльок-посогрійок, зробив їх собі .кілька штук; люльки вийшли досить потворними, але Пенкроф вважав їх чудовгіми. На жаль! Курити в них було нічого: тютюну иа острові ие знайшли. Чимала втрата для Пенкрофа!

— Нічого! З’явиться в пас і тютюн. Усе буде, — говорив Пенкг роф, сповнений непохитної впевненості.

Гончарні роботи тривали до 15 квітня. Зрозуміло, колоністи даремно часу не гаяли: ставши гончарами, вони сумлінно виробляли горщики. А якби Сайрес Сміт захотів перетворити їх на ковалів, вони з такою ж ретельністю працювали б у кузиі. Але наступного дня, 16 квітня, була неділя, навіть Великодня неділя, і всі вирішили присвятити цей день відпочинку. Ці п’ятеро американців були людьми благочестивими, дотримувалися рекомендацій Біблії, а при теперішньому становищі в їхніх серцях лише зросла віра у Творця всього сущого.

Увечері 15 квітня вони повернулися до Нетрів, захопивши з собою останню партію горщиків і загасивши піч до нових робіт. На зворотному шляху до притулку зробили приємне відкриття — Сайрес Сміт знайшов рослину, яка могла замінити трут. Як відомо, губчаті, бархатисті шматочки трута — це висушена м’якоть грибів з сімейства Роїуро-гасеае; відповідно оброблена, вона миттєво спалахує від іскри, особливо якщо її просочити порохом або прокип’ятити в розчині азотнокислої солі або хлориокислого калію. Але поки що колоністам не траплявся жоден із трутових грибів і навіть гриби-зморшки, що могли б замінити їх. І ось того дня інженер побачив рослину, з роду полинових, головними видами яких є полин, меліса, естрагон та їхні побратими; зірвавши пучок цієї трави, Сайрес Сміт простягнув їх морякові:

— Тримайте, Пенкрофе. Травичка ця принесе вам задоволення.

Пенкроф почав уважно роздивлятися рослину, стебла якої густо покривали шовковисті довгі волосинки, а листя — білуватий пушок.

— Еге! Що це таке, містере Сайрес? Невже тютюн? — запитав Пенкроф.

— Ні, — відповів Сайрес Сміт. — По-пауковому кажучи, ця рослина «артемізія», у просторіччі — китайський чорнобильник, а для мас — вона стане трутом.

І справді, висушений чорнобильник дуже легко спалахує; вій прекрасно замінив трут нашим колоністам, особливо коли інженер пізніше просочував його розчином азотнокислої солі калію — иа острові виявилися цілі поклади цієї речовини, що є не чим іншим, як селітрою.