Презентация PowerPoint

Правильно, Герберте, — підтвердив інженер. — І коли нам стануть відомі обидві відстані від кілочка, то, знаючи висоту жердини, ми швидко вирішимо пропорцію й у такий спосіб визначимо висоту стіпи, що позбавить нас від необхідності вимірювати її безпосередньо.

Основи обох трикутників обміряли за допомогою тієї ж самої жердини, висота якої над поверхнею піску дорівнювала десять футів; виявилося, що відстань між кілочком і жердиною — п’ятнадцять футів, а відстань між кілочком і підошвою стіни — п’ятсот футів.

Закінчивши виміри, Сайрес Сміт і юнак повернулися до Нетрів.

Там інженер узяв плоский камінь, принесений ним з попередніх експедицій, щось на зразок шиферного сланцю, на якому легко видряпувались цифри гострою черепашкою.

І на цій аспидній дошці Сайрес Сміт склав таку пропорцію:

15 : 500 = 10 :х '

500 х 10 = 5000 5000 : 15 = 333,33

Отже, висота гранітної стіни була триста тридцять три фути¹.

Тоді Сайрес Сміт взяв інструмент, зроблений напередодні; кут між розсунутими ніжками циркуля відповідав ку

мається на увазі англійський фут, що дорівнює тридцяти сантиметрам. (Прим, автора.)

товій відстані від альфи Південного Хреста до площини обрію. Він точно відміряв цей кут по колу, розділивши його иа триста шістдесят рівних частин. Кут дорівнював 10 градусам. Збільшивши цей кут иа двадцять сім градусів, що відокремлюють альфу від Південного полюса, і зробивши поправки на висоту плоскогір’я, иа якому'велися спостереження, він одержав тридцять сім градусів. Отже, Сайрес Сміт дійшов висновку, що острів Лінкольна знаходиться на тридцять сьомому градусі південної широти; але, з огляду па те, що недосконалість його спостережень і викладень могла призвести до помилки в п’ять градусів, він вважав більш правильним записати, що острів знаходиться між тридцять п’ятою і сороковою паралеллю.

Щоб мати обидві координати місцевості, залишалося визначити довготу. Сайрес Сміт прагнув спробувати це зробити того ж дня, опівдні, коли сонце проходитиме через меридіан даної суші.

Неділю вирішили використати иа прогулянку, або, точніше, на дослідження тієї частини острова, що знаходилася між північним берегом озера і затокою Акули, а якщо дозволить погода, дійти й до північного схилу мису Південна щелепа. Для обіду мали намір зробити привал у дюнах і повернутися до Нетрів тільки ввечері.

Пів па дев’яту ранку маленький загін уже рухався берегом протоки, яка відділяла острів Лінкольна від острівця Порятунку, де перевальцем поважно походжали біля води короткокрилі пінгвіни, схожі на безруких людей. Вони чудово плавали і пірнали, і їх відразу можна було впізнати за характерним, дуже неприємним лементом, схожим на ревіння віслюка. Пенкрофа вони зацікавили лише з кулінарного боку, і він не без задоволення почув, що м’ясо цих птахів, хоча й темне, цілком їстівне.

Біля самого моря иа піску плазували якісь великі земноводні тварини — можливо, тюлені, які обрали острівець своїм лежбищем. Сподіватися иа придатність тюленів для їжі неможливо — їхнє жирне м’ясо огидне па смак; одначе Сайрес Сміт дуже уважно їх розглядав і, ие поділившись ні з ким своїми думками, сказав товаришам, що незабаром треба буде навідатися на острівець.

Берег, яким ішли колоністи, засівали численні мушлі; деякі з них втішили б зоологів-дослідників молюсків. Серед ЦИХ СКОЙОК ■ траплялися фа,зіанели, свердлильники, тригопії та багато інших. Але значно кориснішим відкриттям була устрична обмілина, що оголилася при відливі; Наб знайшов її між рифами, милі за чотири від Нетрів.

— Наб — молодець, марно часу не втрачає! — вигукнув ГІеп-кроф, оглядаючи обмілину, що тяглася у відкрите море.

— Справді, дуже важлива знахідка, — погодився журналіст. — Кажуть, кожна устриця дає за рік п’ятдесят — шістдесят тисяч яєць, і, виходить, у нас з’явився невичерпний запас устриць.

— Але, думаю, устриці не дуже поживні, — сказав Герберт.

— Не дуже, — підтвердив Сайрес Сміт. — В них мало білкових речовин, і, якщо харчуватися тільки ними, треба з’їдати дюжин по п’ятнадцять — шістнадцять па день.

— Ну й що ж, — втрутився Пенкроф, — ми можемо ковтати їх сотнями, поки не знищимо все це устричне поселення. Чи. не прихопити зараз кілька дюжин на обід?

І, не чекаючи відповіді, Пенкроф і Наб узялися відривати мушлі від каміння. Зібраних устриць поклали до кошика, сплетеного Набом з волокон гібіска; у ньому вже лежала їжа, припасена для обіду. Потім мандрівники рушили далі берегом, що тягся повз дюни.

Сайрес Сміт раз у раз поглядав на годинник, щоб устигнути підготуватися до спостереження, яке мав зробити рівно опівдні.