У понеділок, 17 квітня, перші слова, проказані вранці Пенкро-фом, адресувалися Гедеопу Спілету:
— Ну, як, містере Спілет, ким ми нині будемо?
— Це вже як Сайрес скаже, — відповів журналіст.
Виявилося, що з майстрів, які виготовляють цеглу, і гончарів
їм тепер випадало зробитися металургами.
Після сніданку вони продовжили свою подорож і дійшли до гострого виступу мису Щелепа, що знаходився миль за сім від Нетрів. Там кінчалася довга низка піщаних дюн і тяглися бугри з вулканічних порід. Навкруги вже не здіймалися гранітні вали з плоскими вершинами, як плато Круговид, а лежала гряда скель незвичайно вигадливих обрисів, що оточувала вузьку бухту, відгороджену двома мисами вулканічного походження. Дійшовши до цього місця, колоністи повернули назад і до ночі досягли свого притулку, але ие лягали спати доти, доки остаточно не вирішили питання, чи можна їм спробувати вибратися з острова Лінкольна.
Від архіпелагу Туамоту їх відокремлювала значна відстань — тисяча двісті миль. Для такого плавання простий човен не годиться, особливо в осінню негоду, категорично заявив Пенкроф. І все-таки не легко побудувати хоча б звичайного човна, навіть маючи необхідні для цього інструменти, а в колоністів острова Лінкольна не було ніяких знарядь. Виходить, їм у першу чергу випадало зробити молотки, сокири, сокирки, пилки, свердла, рубанки і т. ін., а це потребувало часу. Отже, вирішили перезимувати иа острові і знайти собі житло зручніше Нетрів, — таке, де легше провести холодну пору року.
Насамперед необхідно було пустити в хід залізну руду з тих родовищ, які інженер знайшов у північно-західній частині острова, добути з неї залізо і навіть сталь.
У земній корі метали звичайно пе зустрічаються в чистому вигляді. У більшості випадків знаходять їхні хімічні сполуки з киснем або із сіркою. Саме два зразки, принесені до Нетрів Сай-ресом Смітом, і були такими сполуками: перший — магнітний залізняк без домішок вуглецю, а другий — пірит, тобто залізний колчедан. Легше було обробити першу руду, що являла собою окис заліза, — прожарювати її разом з вугіллям, щоб видалити з неї кисень і одержати чисте залізо. Для вилучення кисню руду і вугілля доводять до високої температури — або досить простим «каталонським» способом, що вимагає тільки одного процесу для одержання заліза, або використовуючи доменні печі, у яких з руди виплавляється чавун, а потім, видаляючи з чавуну три-чоти-ри відсотки вуглецю, що входив до нього, одержують залізо.
Що потрібно було Сайресу Сміту? "Одержати чавун і притому найшвидшим способом; до речі,' руда, знайдена ним, здавалася чистою і багатою на залізо, це був окис заліза, — руда, що зустрічається сипкими покладами темно-сірого кольору, дає чорнуватий пил, кристалізується з розчинів правильними восьмигранниками й утворює іноді природні магніти; вона служить у Європі сировиною для виплавки першокласної сталі, якою славляться Швеція та Норвегія. На острові Лінкольна неподалік від родовища цієї руди знайшлися і поклади кам’яного вугілля, яким уже скористалися колоністи. Отже, обробка руди дуже полегшувалася, оскільки всі елементи, Необхідні для виробництва, зосереджувалися в одному місці. Подібні обставини чудово використовуються в Сполучених Штатах, де кам’яне вугілля служить для виплавки металу, добутого в тій же місцевості, що й вугілля.
• — Отже, містере Сайрес, ми тепер будемо виплавляти залізо? — запитав Пенкроф.
— Так, друже мій, — відповів інженер. — А для цього ми, з вашого дозволу, спочатку вирушимо на острівець Порятунку полювати на тюленів.
— На тюленів? — здивовано перепитав моряк і повернувся до журналіста. — Хіба для обробки руди потрібні тюлені?
— Якщо Сайрес так говорить, значить потрібні! — відповів журналіст.
Але інженер уже вийшов із притулку, і Пенкроф почав готуватися до полювання на. тюленів, не одержавши зрозуміліших роз’яснень.
Незабаром Сайрес Сміт, Герберт, Гедеон Спілет, Наб і моряк зібралися на, березі протоки, у тому місці., де її легше перейти убрід при малій воді. Саме настав відлив, і мисливці переправилися на острівець убрід; вода сягала їм тільки до колін.
Сайрес Сміт уперше потрапив на острівець Порятунку, а його товариші опинилися там вдруге, тому що саме сюди їх викинула повітряна куля.
Сотні пінгвінів на березі довірливо дивилися на них. Колоністи озброїлися важкими кийками і без зусиль могли б убити чимало птахів з цього полчища, але вони й не подумали займатися. таким марним побиттям, тим більше що не хотіли злякати тюленів, які лежали иа піску за декілька кабельтових. Отже, вони помилували дурнуватих істот, у яких крила схожі на обрубки, плоскі, як плавці, і покриті рідкими пір’їнками, схожими на лусочки.
Колоністи обережно рухалися до північного краю острівця; весь берег був у вимоїнах, що служили гніздами для морських птахів. Удалині від берега виднілися в морі великі чорні плями, що плавали на поверхні води: здавалося, там рухаються підводні камені.