Презентация PowerPoint

Тим часом Сайрес Сміт все приготував для своїх астрономічних спостережень. Він вибрав на березі зовсім рівне місце, яке море під час відливу чудово вирівняло і відшліфувало. Дрібний пісок покривав його шаром гладким, як дзеркало. Втім, не мало особливого значення, чи горизонтальна ця поверхня, так само, як ие варто було домагатися того, щоб паличка довжиною в шість футів, яку інженер устромив у пісок, перебувала до неї чітко перпендикулярно. Навпаки, вій нахилив її до півдня, тобто в бік, протилежний сонцю, тому що не треба забувати, що для колоністів острова Лінкольна, який знаходився в Південній півкулі, видимий свій полуденний рух сяюче світило здійснювало, піднімаючись над північним, а пе над південним краєм обрію.

І тоді Герберт зрозумів, яким чином інженер хоче встановити кульмінаційну точку сходження сонця, тобто проходження його через меридіан острова, — інакше кажучи, визначити полудень для даного місця. Сайрес Сміт хотів це зробити, скориставшись тіпіио, що відкидається па пісок встромленою паличкою, — спосіб цей і без астрономічних інструментів міг дати йому з достатньою точністю очікуваний результат.

Справді, той момент, коли довжина тіні виявиться найменшою, вважається полуднем. Досить буде стежити за кіпцем цієї тіні, щоб вловити, як вона після поступового свого скорочення знову почне подовжуватися. Нахиливши паличку в бік, протилежний сонцю, Сайрес Сміт тим самим подовжив тінь, що відкидається, а від цього легше було стежити за її змінами. Адже чим довше стрілка, що повзе циферблатом, тим легше помітити переміщення її кінчика. Тінь від палички нагадувала стрілку, яка рухалася по колу.

Вирішивши, що вже настав час спостережень, Сайрес Сміт став на коліна і, встромляючи в пісок маленькі дерев’яні кілочки, почав відзначати послідовно скорочення тіні від палички. Товариші дослідника, низько нахилившись, зосереджено спостерігали за його діями.

Журналіст тримав у руці хронометр, готуючись відзначити хвилину і секунду, в яку тінь досягне найменшої своєї довжини. Оскільки Сайрес Сміт робив своє спостереження шістнадцятого квітня, тобто того дня, коли справжній час і середній час збігаються, година, відзначена Гедеоном Спілетом, була б дійсним часом для Вашингтона, що полегшувало б розрахунки.

Сонце повільно піднімалося, тінь від палички коротшала, і тіль-ки-ио Сайресу Сміту здалося, що вона починає подовжуватися, він запитав:

— Котра година?

— Одна хвилина на шосту, — відповів Гедеон, Спілет. Тепер залишалося обчислити результати спостереження, — справа зовсім неважка. З’ясувалося, що відстань між меридіаном Вашингтона і меридіаном острова Лінкольна давала п’ятигодинну різницю в часі: иа острові Лінкольна був полудень, а у Вашингтоні вже п’ята година вечора. Одначе Сонце у видимому своєму русі навколо Землі проходить за кожні чотири хвилини один градус, а за годину — п’ятнадцять градусів; помноживши п’ятнадцять градусів на п’ять, Гедеон Спілет одержав сімдесят п’ять градусів.

Оскільки географічна довгота Вашингтона дорівнює 77° 11", а з округленням — сімдесят сім градусів від Гринвіцького меридіана, — який і англійці, й американці приймають за відправну точку при визначенні довготи, — то, значить, острів знаходиться на захід від Гринвіча на сімдесят сім градусів (довгота Вашингтона) плюс сімдесят п’ять градусів — тобто иа сто п’ятдесят другому градусі західної довготи.

Сайрес Сміт повідомив товаришам результат своїх розрахунків і, враховуючи, як і при визначеній широти, можливі помилки в спостереженні, вважав за потрібне заявити, що острів Лінкольна лежить між тридцять п’ятою і тридцять сьомою південною паралеллю і між сто п’ятідесятим і сто п’ятдесят п’ятим меридіаном на захід від меридіана Гринвіча.

Як бачите, він припускав можливість помилки в п’ять градусів при визначенні обох координат, а оскільки градус дорівнює шістдесят миль, то дійсна широта і довгота острова, можливо, на триста миль відхилилася від обчислеиих даних.

Але ця помилка ні в якому разі не впливала на рішення, котре довелося прийняти. Стало зрозуміло, що острів Лінкольна знаходиться занадто далеко від будь-якої землі: нічого й намагатися перебороти цю відстань у хисткому човнику.

Отримані координати вказували: щонайменше тисяча двісті миль відокремлюють його від Таїті й островів архіпелагу Туамо-ту, а до Нової Зеландії понад тисячу восьмисот миль і більше чотирьох з половиною тисяч миль — до берегів Америки.

Але скільки Сайрес Сміт не звертався до своєї пам’яті та географічних знань, він не міг пригадати в цій частині Тихого океану жодного острова, розташованого так само, як острів Лінкольна.

РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ

Зимівля неминуча. — Питання металургії. — Дослідження острівця Порятунку. — Полювання на тюленів. — Дивовижний звір. — Коала. — Каталонський спосіб. — Виплавка заліза. —

Як одержати сталь