Пригоди бравого вояки Швейка

Літературні словники, енциклопедії та лексикони, на жаль, дають дуже скупу інформацію про Карела Ванєка, а іноді вона в них і повністю відсутня. А між тим, Карел Ванєк (1887-1933) був у 20-і і на початку 30-х років помітною постаттю в чеській журналістиці і в літературному житті загалом. Він працював репортером «миттєвого реагування» у празьких газетах і журналах («Руде право», «Ческе слово», «Кмен» та інших). Був знаний читацькому загалу своїми гострими, актуальними і оперативними репортажами, замальовками, фейлетонами, в котрих правдиво розповідав про буденне і нелегке життя «простого люду» - робітників, дрібних торгівців, ремісників тощо. Його журналістський доробок був зібраний у книжках «Скалки» (1924), «Чверть кіля скалок» (1925), «Третя книга скалок» (1927), «Останні скалки» (посмертне видання 1934 року). Заслужений успіх мала і художня проза К. Ванєка (наприклад, його книга «Корова матінки Унгрової та все, що відбувалося навколо неї», 1930). Зберігся план та чорнові фрагменти незавершеного роману К. Ванєка «Мандрівні торгівці», в якому письменник хотів змалювати життя комівояжера, яким він розпочинав і свій трудовий шлях. Проза К. Ванєка вирізнялася тонким знанням життя і соціальних проблем, мови і сленгу різних прошарків населення міста, вправним стилем, майстерністю оповіді.

Своє «закінчення» Гашеківського «Швейка» К. Ванєк завершив сценою здачі у російський полон бравого вояки. Уважний читач зверне увагу на те, що письменник намагався у «закінченні» наслідувати стилістику Я. Гашека, своєрідність структури твору свого попередника, прив’язати до Гашеківської оповіді сюжетні лінії і характеристики персонажів «закінчення», котрі були «задіяні» ще у романі Я. Гашека. Найбільшу увагу К. Ванєк приділив бравому воякові Швейку, образ якого окреслений так, що на перший погляд є майже тотожним Гашеківському персонажу. Все це є свідченням майстерності К. Ванєка у наслідуванні «еталонного тексту» Я. Гашека.

У світовій літературі можна знайти не один приклад того, що до популярних творів відомих письменників іншими авторами дописувалися «закінчення», «продовження» і т. ін. (наприклад, до творів Ч. Діккенса, І. Франка, М. Мітчелл тощо). Отже, і «закінчення» роману Я. Гашека К. Ванєком продовжує цей список. Разом з тим, читаючи це «закінчення», ми можемо спостерігати, як поступово проявляються розбіжності і у розвитку окремих сюжетних ліній, і у малюнку характерів персонажів та їх вчинків, і у мовній характеристиці, і, насамперед, у загальній концептуальній спрямованості твору. Носій головної ідеї - бравий вояка Швейк - у Гашека іронізує, глузує і сміється над всіма і навіть над самим собою. У К. Ванєка він також протистоїть безглуздій і жорстокій мілітаристській машині, війні в цілому, але на відміну від Гашеківського героя - це людина «поранена» війною, його сміх з присмаком гіркоти, його вчинкам і «подвигам» бракує безпосередности, закладеної в його характері Я. Гашеком, а відтак відсутні соковитість народного гумору і привабливість народної вдачі, так характерних для цього персонажа у змалюванні Я. Гашеком. Природно, що ці «вади» у зображенні Швейка К. Ванєком, закладені не лише різницею людської природи обох письменників, а й відмінністю їх поглядів на події, котрі вони зображали. Немалу роль в цих розбіжностях відіграє також несумірність їх літературного обдарування, а відтак і художнє відтворення сюжетних колізій в романі.

І якщо у «закінченні» ці розбіжності лише намітилися, то особливо вони стають відчутними у Ванєківських «Пригодах бравого вояки Швейка в російському полоні та революції», котрі були опубліковані празьким видавцем А.Синеком у 1924 році. Довгий час ця книга К. Ванєка не перевидавалася і лише у 1991 році після майже півстолітнього замовчування вона вийшла у видавництві «Ческословенский спісовател» з ґрунтовною післямовою чудового знавця життя і творчості Я. Гашека Р. Питліка, котрий повернув, тим самим, чеській літературі не лише призабуте ім’я К. Ванєка, а й цікавий зразок т. зв. «воєнного роману»1.

____________________

1 Pytl k R. Doslov // Vanek K. Svejk v ruskem zajet a revoluci. Praha, 1991.