Пригоди бравого вояки Швейка

Чотирьох козаків раптом обскочили пустельника з коровою і звернувши до нього чотири грізні списи, кричали:

- Руки ввйорх!

Вояк підніс руки вгору, а один з козаків прискочив до нього і відібрав кріс. Відтак під’їхав до нього прапорщик і спитав:

- Ти, сукін син, кто такой? Что ти здєсь дєлаєш?

Полонений розіпняв блюзу і, наставляючи груди, сказав:

- Убийте мене, бо я зрадив найяснішого пана.

- Что, у тєбя воші, братєц, - сказав один козак, думаючи, що вояк показує йому на грудях сліди, вигризені вошами.

- Ну, троґай пан в плєн, русскую кашу кушать. Ну, пашол! Пашол!

Вхопивши вояка під рам’я, помітив козак у нього на грудях три медалі і сказав до прапорщика:

- Вот сволоч! Медалі у нєво! Навєрно, харашо нашево брата калатіл!…

Дав йому по пиці, зірвав медалі і сховав до кишені.

Держачи його за рам’я, вернувся з ним назад до штабу своєї частини. Полонений звернувся до козака і сказав:

- Тієї корови не ріжте, бо вона добре доїться. Слухай, козак, кажуть, що ви буцімто наші браття, але ви, як бачу, такі браття, що то один другому випускає тельбухи. Та не держи мене так міцно, не тисни, я тобі не втечу. На Кеснерці мешкав свого часу один дротяр Фуячек, а коли раз поліцай зловив його був так само за рам’я, той дав йому в ящик.

Зустрінули полк і козак завів бранця до штабу. На старшинах мерехтіло золото і срібло, яке аж хапало за очі бідного австрійського обідранця.

Якийсь грубий полковник зверещав на нього:

- Вот воєнноплєнний. Кажется, жівой язик. Как твоя фамілія?

- Мельдую послушно, що я кавалір, - відповів полонений, - і фамілії не маю. Бо ж годі паню Мюллерову зарахувати до фамілії…

Полковник поглянув здивовано на старшин і сказав:

- Дурак? Чудак?

Відтак ламаною німецькою мовою спитав:

- Твоє прізвище?…

Вояк випрямився, глянув сміливо в очі полковника і відповів голосом, що облетів степи України, всю безмежну Росію, Урал, Сибір, Кавказ, аж до Чорного моря:

- Йозеф Швейк, Прага, кнайпа «Під чашею».

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ, АБО КАРЕЛ ВАНЄК СТАВИТЬ КРАПКУ НА ПРИГОДАХ БРАВОГО ВОЯКИ ШВЕЙКА У СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Ви, шановні читачі, перегорнули останню сторінку всесвітньо відомого роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка у світовій війні», що його письменник не встиг докінчити.

Видавництво «Кальварія» вирішило надрукувати «закінчення» цього твору, написане приятелем Я. Гашека, чеським письменником Карелом Ванєком і, таким чином, поставити крапку у пригодах Йозефа Швейка в часи Першої світової війни. К. Ванєк писав своє «закінчення» по свіжих слідах і воно було опубліковане в Чехословаччині ще в рік смерті Я. Гашека - в 1923 році. Природно, що уважний читач знайде різницю між текстом Я. Гашека і К. Ванєка, тим паче, що роман «дописувався» К. Ванєком лише на підставі догадок і припущень - як би його міг закінчити Я. Гашек, котрий не залишив ніяких чернеток і начерків подальшого розвитку сюжету. Український читач сьогодні має змогу нарешті познайомитися з цим «закінченням», оскільки воно вперше українською мовою було надруковане у Львові майже 70 років тому накладом у 1000 примірників і більше ніколи не публікувалося.

В рецензії, надрукованій ще в 30-х роках, на виставу за романом Я. Гашека «Пригоди бравого вояки Швейка у світовій війні» її автор написав: «Гашек дав життя Швейку, а Швейк Гашеку - безсмертя». Ці слова перевірені і підтверджені часом.

Минуло вже понад 80 років відтоді, коли навесні 1921 року з’явилася афіша, в котрій повідомлялося про те, що з друку виходить нова книжка Я. Гашека про пригоди бравого вояки Йозефа Швейка в часи світової війни. Незабаром у Празі почали продавати першу частину цього твору, котра вийшла тоненькою брошуркою. Так народився ще один популярний герой світової літератури - бравий вояка Швейк, котрий, за влучним висловом чеського літературознавця Радко Питліка, сьогодні завоював світ.