Читаем Пригоди бравого вояки Швейка полностью

К. Ванєк був обраний видавцем А. Синеком як автор, котрий був спроможний дописати «закінчення» Гашеківського «Швейка», невипадково. Крім літературного хисту він мав у своїй біографії моменти, котрі «ріднили» його з Гашеком: він як і Я. Гашек був обдарованим літератором, як і Я. Гашек сидів в австрійських окопах в часи Першої світової війни, як і Я. Гашек добровільно здався у полон, як і Я. Гашек автор «закінчення» відчув на власній долі і пізнав на власному досвіді, що таке російська дійсність тих буремних років. Крім того, К. Ванєк опублікував після повернення у 1919 році в Чехословаччину книгу репортажів про свої враження від перебування в Росії «Харашо, пан, да!» (1920). Ця книга є яскравим документом подій тих часів, оскільки написана у формі щоденника простого солдата, котрий без пафосу описав жах і бруд, горе і смерть, котрі принесли людям війна і розбрат у країні. Отже він був «підготований» до того, щоб завершити в міру свого таланту безсмертний твір свого попередника, а також написати його оригінальне продовження, в котрому висвітлив своє бачення коренів світової війни і прогнилого бюрократичного, бездарного і бездушного режиму.

Навколо роману К. Ванєка «Пригоди бравого вояки Швейка в російському полоні та революції» довгий час точилися дискусії. Деякі сноби від літератури називали автора «злочинцем», котрий думає лише про гроші, спекулюючи на популярності свого приятеля. Окремі критики дорікали К. Ванєку, що в його творі багато натуралізму, жовчі та брутальних сцен і виразів. Але в цьому і полягала концепція К. Ванєка - написати гірку і терпку правду про війну, як її бачив звичайний вояк, котрого примусово післали на поля кривавої бойні, в цьому і полягав пафос боротьби письменника проти війни. Такий підхід до зображення подій світової війни можна побачити і у творах інших авторів світової літератури, котрі писали про війну у ті часи. Ось чому відома чеська письменниця Марія Майєрова, прочитавши роман К. Ванєка, назвала його спадкоємцем Ярослава Гашека. Так, роман Я. Гашека відчутно відрізняється від твору К. Ванєка, але при цьому не слід забувати про те, що «коли двоє роблять одне і те ж - це не є одне і те ж» (Р. Питлік) і в цьому полягає «зерно правди» кожного талановитого художнього твору.

К. Ванєк залишив по собі також низку цікавих статей, в яких висловив свої думки про творчість Я. Гашека, котру він високо цінував (наприклад, «Пам’яті мертвого гумориста» // «Делніцка бесіда», 1924, 6 січня).

Доречним буде додати, що роман Я. Гашека чеський читач (та й міжнародний також) сприймав як одне ціле з ілюстраціями, які до нього намалював приятель письменника Йозеф Лада. Художник створив 909 ілюстрацій до роману (в т.ч. і першу обкладинку, яку лише і встиг побачити Я. Гашек до своєї смерті). З цієї поважної кількості «Швейківських» ілюстрацій 168 були намальовані художником до «закінчення», написаного К. Ванєком1.

____________________

1 Всі ілюстрації зібрані у книзі: Lada J. Muj pr tel Svejk. Praha, 1968. Роман Я. Гашека ілюстрували й інші художники, зокрема відомий український художник А. Базилевич (видання 1958 року).


Такою була історія «закінчення» і продовження пригод бравого вояки Швейка, створених К. Ванєком. К. Ванєк пережив свого «співавтора» на десять років і помер від туберкульозу, яким захворів у російському полоні, на 47 році життя у Празі 18 серпня 1933 року.


Володимир МОТОРНИЙ,

професор Львівського національного університету ім. І. Франка


ПРИМІТКИ


стор. 3. Бій під Кустоццою - 26 липня 1848 p. австрійці під командуванням маршала Радецького перемогли армію сардінського короля Карла Альберта, який після цього змушений був залишити Ломбардію. Радецькому було тоді 82 роки, а не 84, як говорить фельдкурат Ібль.

стор.4. Асперн - село на лівому березі Дунаю поблизу Відня. 21 і 22 травня 1809 p. австрійці під командуванням ерцгерцоґа Карла перемогли там армію Наполеона… бився і під Липськом, за що маю гарматний хрест. - У битві під Липськом (Ляйпціґом) 16 - 19 жовтня 1813 p. наполеонівські війська були розбиті. Ця битва дістала назву «Битви народів». Гарматний хрест - виливався з металу гармат, які були захоплені як трофеї у битві під Ляйпціґом. Цим хрестом нагороджувались австрійські вояки, що брали участь у боях проти Наполеона у 1813 p.

стор. 7. Осієк - місто на сході Хорватії. Капошвар - місто в південно-західній Угорщині.

стор. 14. Музейна бібліотека - бібліотека Національного Музею, одна з найкращих в Празі.

стор. 20. Людвіґ Ґанґгофер (1855 - 1920) - німецький письменник, автор романів про щасливе кохання.

стор. 25… боксерське повстання в Китаї - народне повстання 1899 - 1901 рр., яке було жорстоко придушене об’єднаними силами восьми держав.

стор. 421 Пісня про Євгена Савойського і його похід - була складена після перемоги австрійської армії над Туреччиною під Белградом у 1717 p.

стор. 45. Едуард Ґрей (1862 - 1933) - англійський міністр закордонних справ з 1905 по 1916 рік.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Ад
Ад

Анри Барбюс (1873–1935) — известный французский писатель, лауреат престижной французской литературной Гонкуровской премии.Роман «Ад», опубликованный в 1908 году, является его первым романом. Он до сих пор не был переведён на русский язык, хотя его перевели на многие языки.Выйдя в свет этот роман имел большой успех у читателей Франции, и до настоящего времени продолжает там регулярно переиздаваться.Роману более, чем сто лет, однако он включает в себя многие самые животрепещущие и злободневные человеческие проблемы, существующие и сейчас.В романе представлены все главные события и стороны человеческой жизни: рождение, смерть, любовь в её различных проявлениях, творчество, размышления научные и философские о сути жизни и мироздания, благородство и низость, слабости человеческие.Роман отличает предельный натурализм в описании многих эпизодов, прежде всего любовных.Главный герой считает, что вокруг человека — непостижимый безумный мир, полный противоречий на всех его уровнях: от самого простого житейского до возвышенного интеллектуального с размышлениями о вопросах мироздания.По его мнению, окружающий нас реальный мир есть мираж, галлюцинация. Человек в этом мире — Ничто. Это означает, что он должен быть сосредоточен только на самом себе, ибо всё существует только в нём самом.

Анри Барбюс

Классическая проза