Пригоди бравого вояки Швейка

Місцевість нагадує малюнки з «Wiener Illustrierte Zeitung»3. Праворуч від стодоли було видно артилерію, вона стріляла по ворожих траншеях біля битого шляху, по якому він їхав автомобілем. Ліворуч стоїть будинок, з якого стріляють, в той час як ворог прикладами гвинтівок намагається вигатити двері. Біля шляху горить ворожий літак. На обрії майорить кавалерія і палає село. Потім з’явилися траншеї маршового батальйону на невеличкій височині, з якої по ворогах строчать кулемети. А далі вздовж дороги тягнуться ворожі окопи.

____________________

1 Йдеться про те (нім.).

2 Твердо й міцно, браття, стійте,

Ворога на прах розбийте,

Хай цісарський сяє стяг! (нім.).

3 «Віденська ілюстрована газета» (нім.).

Шофер везе його тим шляхом у бік ворога.

Він горлає у телефонну трубку до шофера:

- Ти що, не бачиш, куди ми їдемо? Там же ворог.

Але шофер спокійно відповідає:

- Пане генерале, це єдина порядна дорога. І в доброму стані. На інших дорогах ґума не витримала б.

Чим ближче до ворожих позицій, тим сильнішим стає вогонь. З обох боків гранати виривають з корінням дерева зі сливкової алеї і кидають їх вгору, понад придорожні рови.

Але шофер спокійно відповідає в трубку:

- Це прекрасний шлях, пане генерале. По ньому їхати, як по маслу. Якщо ми звернемо в поле, у нас трісне шина. Погляньте, пане генерале, - знову кричить шофер. - Цей шлях так міцно збудований, що навіть 30,5 сантиметрові мортири нам нічого не зроблять. Шлях, як тік. А на тих кам’янистих польових дорогах ґума б у нас не витримала. Так чи інакше, пане генерале, повернутися ми не можемо.

Бззз-дзум! - чує Біґлер, і автомобіль робить величезний стрибок.

- А чи ж я вам не казав, пане генерале, - кричить шофер в трубку, - що цей шлях до біса добре збудований. Перед самим носом у нас зараз вибухнула одна 38-сантиметрівка, і не залишилося жодної вибоїни. Шлях, як тік. Але тільки-но заїдемо на поле - ґумі кінець. Тепер по нас стріляють з відстані чотирьох кілометрів.

- Та куди ж ми їдемо?

- Це ще побачимо, - відповідає шофер. - Поки буде такий шлях, я можу ручитися, що нічого не станеться.

Літ, страшенний літ, і автомобіль зупиняється.

- Пане генерале, - кричить шофер, - у вас є штабна мапа?

Генерал Біґлер засвічує електричний ліхтарик. Бачить, штабна мапа в нього на колінах. І водночас це морська мапа Гельґоландського узбережжя 1864, з австрійсько-прусської війни проти Данії за Шлезвіґ.

- Тут перехрестя, - каже шофер, - обидві дороги, перетинаючись, ведуть до ворожих позицій. Але мені йдеться про пристойне шосе, щоб наша ґума, пане генерале, не потерпіла… Я відповідаю за штабний автомобіль…

Раптом вибух. Оглушливий вибух, і зорі стають великі, як колеса.

Молоко Чумацького шляху густе, як сметана.

Він, Біґлер, летить у всесвіт на сидінні біля шофера.

Увесь автомобіль аж по саме сидіння відтятий як ножицями. З автомобіля залишився лише бойовий, готовий до атаки передок.

- Це щастя, - каже шофер, - що ви мені через плече показували мапу, ви перелетіли до мене, а решта вибухнула. Це була 42-сантиметрівка… Я зараз же здогадався, тільки ми доїхали до перехрестя, що битий шлях і ламаної копійки не вартий. Після 38-сантиметрівки це могла бути тільки 42-сантиметрівка*. Адже нічого іншого до цих пір не виробляють, пане генерале.

- Куди керуєте?

- Летимо на небо, пане генерале, і мусимо обминати комету. Вони гірші, ніж 42-сантиметрівки.

- Тепер під нами Марс, - сказав шофер після довгої паузи.

Біґлер знову відчув себе спокійним.

- А ви знаєте, - запитав він, - історію битви народів під Ляйпціґом? 14 жовтня 1813 року фельдмаршал князь Шварценберґ йшов на Ліберковіце, 16 жовтня відбувся бій за Лінденау, бої вів генерал Мервельдт, австрійські війська ввійшли потім у Вахав, а 19 жовтня впав Ляйпціґ.

- Пане генерале, - раптом сказав дуже серйозно шофер. - Ми саме біля небесних воріт, злазьте, пане генерале! Ніяк не можна проїхати небесною брамою, тут велика тиснява. Самі вояки.

- Переїдьте кого-небудь, - гукає він шоферові, - тоді поступляться.

І, нахилившись із автомобіля, кричить:

- Achtung, sie Sweinbande!1 Ото тварюки. Бачать генерала і не можуть зробити рівняння вправо.

____________________

1 Увага, ви, свиняча голото! (нім.).

Шофер спокійно його втихомирює:

- Важка справа, пане генерале, більшість має відірвані голови.

Генерал Біґлер лише тепер помічає, що ті, які товпляться біля небесних воріт, самі інваліди. Вони втратили на війні деякі частини свого тіла, але несуть їх з собою у наплічниках. Голови, руки, ноги. Якийсь праведний артилерист, що пхався до небесної брами у подертій шинелі, ніс у мішку увесь свій живіт разом з нижніми кінцівками. З мішка якогось іншого праведного запасного дивилась на генерала Біґлера половина задниці, яку солдат втратив під Львовом.

- Це заради порядку, - зауважив шофер, проїжджаючи крізь густий натовп. - Вони, мабуть, повинні пройти небесну лікарську комісію.

Через небесну браму пускали тільки за паролем, і генерал Біґлер його відразу згадав: «Fur Gott und Kaiser»1. Автомобіль в’їхав у рай.

____________________

1 За Бога й цісаря (нім.).