Пригоди бравого вояки Швейка

Балоун після щасливо закінченої душевної боротьби саме збирався відкрити коробочку з сардинками надпоручника, коли з’явився Швейк із куркою. Це викликало природне збудження у всіх присутніх у вагоні. Всі подивилися на нього, немов запитуючи: «Де це ти вкрав?»

- Купив для пана оберлейтенанта, - відповів Швейк, витягаючи з кишені цибулю і локшину. - Я хотів зварити йому юшку, але він відмовився і подарував її мені.

- А вона, бува, не дохла? - недовірливо спитав фельдфебель-рахівник Ванєк.

- Я власноручно скрутив їй карк, - відповів Швейк, витягаючи з кишені ніж.

Балоун вдячно і водночас з пошаною глянув на Швейка і почав мовчки лаштувати надпоручникову спиртівку. Потім узяв казанки і побіг по воду.

До Швейка, що скубав курку, підійшов телеграфіст Ходоунський і запропонував допомогти йому, при цьому він конфіденційно прошепотів Швейкові на вухо:

- Це далеко звідси? Треба перелазити на подвір’я чи просто на вулиці?

- Я її купив.

- Кому це говориш? Отакий ти товариш? Ми добре бачили, як тебе вели.

Проте телеграфіст дуже наполегливо і собі взявся скубти курку. До великих урочистих приготувань приєднався і кухар-окультист Юрайда: нарізав до юшки картоплю і цибулю.

Пір’я, яке вони викинули з вагона, привернуло увагу поручника Дуба, який робив обхід. Він гукнув, аби показався той, хто скубе курку. І в дверях негайно з’явилося вдоволене Швейкове обличчя.

- Це що? - загорлав поручник Дуб, підіймаючи з землі відрізану курячу голову.

- Це, мельдую послушно, - сказав Швейк, - куряча голова з породи чорних італійок. Ці кури, пане лейтенанте, дуже добре несуться, щось понад 260 яєць на рік. Будь ласка, подивіться, який багатий у неї яєчник. - Швейк тримав перед носом поручника Дуба кишки й інші курячі тельбухи.

Дуб сплюнув і відійшов, але за хвилину повернувся:

- Для кого ця курка?

- Для нас, мельдую послушно, пане лейтенанте. Погляньте, скільки на ній сала.

Відходячи, поручник Дуб пробуркотів:

- Під Філіппами зустрінемося*.

- Що він тобі сказав? - звернувся до Швейка Юрайда.

- Нічого. Ми призначили побачення у якогось Філіппа. Ці великі пани здебільшого педерасти.

Кухар-окультист заявив, що лише естети - гомосексуалісти; це випливає вже з самої суті естетизму.

Фельдфебель-рахівник Ванєк розповів про зґвалтування дітей педагогами в іспанських монастирях.

А коли вода в казанку почала закипати, Швейк згадав, як одному вихователеві віддали колись під опіку колонію безпритульних віденських дітей, а той вихователь усіх їх збезчестив.

- Що ж поробиш, це - пристрасть. Але найгірше, коли це находить на бабів. У Празі жили свого часу дві самітні дамочки, розведені, бо вони були хвойди, на прізвище Моуркова і Шоускова. Одного разу увечері, коли в алеї біля Розток цвіли черешні, вони зловили старого імпотентного столітнього катеринщика, затягнули його до розтоцького гаю і давай його ґвалту вати. Господи, що вони з ним виробляли! Там у Жижкові жив один професор, на прізвище Аксаміт. Він у тому гаю робив розкопки, шукав могили із скарлюченими мерцями і вже декілька таких кістяків знайшов і викопав. Отож ті дамочки і втягнули катеринщика до одної з розкопаних могил і там його безчестили. На другий день приходить туди професор Аксаміт і бачить: в могилі щось лежить. Він зрадів, але це лише був замучений і на смерть замордований двома розведеними дамочками катеринщик, а навколо нього валялися тріски. На п’ятий день катеринщик помер, а ті потвори до того знахабніли, що прийшли на похорон. Це вже розбещеність! Ти вже посолив? - звернувся Швейк до Балоуна, який, використавши загальну зацікавленість до Швейкового оповідання, щось ховав до свого наплічника. - Ану, що ти там робиш? Балоуне, Балоуне! - серйозно дорікав Швейк приятелеві. - Що ти збираєшся робити з цією курячою ніжкою? Ви лишень погляньте: поцупив у нас курячу ніжку, щоб її пізніше потайки зварити. Знаєш, Балоуне, що ти зробив? Ти знаєш, як карають у війську того, хто на фронті обікрав товариша? Його прив’язують до жерла гармати, і він розлітається, як картеч. Тепер вже пізно зітхати. Як тільки-но зустрінемо десь на фронті артилерію, ти зголосишся до найближчого старшого феєрверкера. А поки що як покарання робитимеш вправи. Вилазь із вагона.

Злощасний Балоун виліз, а Швейк, сидячи в дверях вагона, командував: - Habt Acht! Ruht! Habt Acht! Rechts schaut! Habt Acht!1 Дивись знову прямо! Ruht!2 Тепер будеш робити вправи на місці. Rechts um!3 Бовдуре! Таж ви чиста корова! Ваші роги повинні з’явитися там, де ви раніше мали праве плече. Herstellt! Rechts um! Links um! Halbrechts4. Не так! дурний воле! Herstellt! Halbrechts!5 Ось, бачиш, муле, вже виходить!… Halblinks! Links um! Links! Front!6 Фронт, ідіоте! Ти не знаєш, що таке фронт? Grad aus! Kehrt euch! Kniet! Nieder! Setzen! Auf! Setzen! Nieder! Auf! Nieder! Auf! Setzen! Auf! Ruht!7

- Так бачиш, Балоуне, це корисно для здоров’я! Принаймні, поліпшиться травлення.

Навколо, голосно сміючись, почали збиратися солдати.