Притулок пророцтв

– Через його куратора з ЦРУ, кодове ім’я – Харон.

– Саме те, що мені треба. Перевізник із давньогрецьких міфів, який переправляє душі покійників через Стікс до пекла.

– А до цього яка ваша наступна зупинка?

– Повернусь у Цинциннаті і навідаюся до Тедеску на роботу. Подивимося, що можуть розповісти на кафедрі класичної філології про його поведінку в минулому та про стосунки з Рейвен Слейд.

– А потім?

– Вилітаю до Греції. З ким мені тут підтримувати зв’язок?

Вона зам’ялася.

– Для ФБР ви існуватимете лише як наш представник у посольстві США в Греції. Жодних інших зв’язків.

– Якщо я розгадаю послання Тедеску, мені доведеться проковтнути його разом з таблеткою ціаніду?

– У такому разі – і лише тоді – телефонуйте мені.

– Яке у вас кодове ім’я?

– Кимвал.

– Незвичне якесь. Звідки воно?

– Ліз задом наперед читається «зіл», а турецькою це означає музичний інструмент кимвал. А у вас яке ім’я?

– Я був невиїзним аналітиком, тож і кодового імені у мене не було, але, вирушаючи за моря, мабуть, варто якесь вибрати, – Дуґан задумався, тоді усміхнувся. – Якщо в нас операція «Зуби дракона», кличте мене Стоматологом.

– Хоча для ФБР ви більше не існуєте, вважайте мене чимось на зразок троса для пірнальника.

Він заглянув у її блакитні очі.

– Сподіваюся, агентко Кимвал, ви не переріжете його і не віддасте мене на поталу акулам.

– Не віддам, агенте Стоматолог, принаймні доки ви живі.

РОЗДІЛ 7

Афіни

Коли двері гардеробу відчинилися, Рейвен побачила на столі тарілку картоплі з рибою. У неї забурчало в шлунку.

Чоловік, якого всі називали Алексі, усе ще в лижній масці, відсунув для неї стілець.

– Сідай, поїж.

– З чого це раптом ти такий добрий? Це мій останній обід?

– Усе залежить від тебе.

…з’ясуй, що в нього на думці… рейвен, ти ж умієш крутити чоловіками, як хочеш…

– З яких би причин ти не тримав мене тут, я хочу, щоб ти знав: я захоплююся сильними чоловіками, які борються проти тиранів.

– Саме це я й хотів почути.

Рейвен жувала рибу, випльовуючи кістки.

– Що ще ти хочеш почути?

– Що б ти зробила, якби я тебе зґвалтував?

– На повний шлунок? Напевно, виблювала б на тебе, як на твого батька.

Його сміх лунав басовито.

Треба й далі з ним загравати.

– У тебе сексуальний сміх, однак ґвалтувати мене не доведеться. Я й так твоя.

– І що ти відчуваєш з цього приводу?

– Не знаю, доки не побачу твого обличчя.

– Я зніму маску, коли зможу тобі довіряти.

– Я ж твоя заручниця. Що я можу тобі заподіяти?

– Не треба вважати себе заручницею. Вважай себе людиною, що може допомогти пригнобленим, які страждають від американського капіталізму. Капіталісти викачують з нашої країни гроші, як вампіри, що п’ють кров своїх бідолашних жертв.

Вона поміркувала якусь мить.

– То ти комуніст.

– Марксист-ленініст. Ми вважаємо, що влада має належати народу, а не паразитам, діткам багатіїв. Америка – це імперія зла.

Рейвен відчувала на собі його пильний погляд.

…не сперечайся…

– Тепер навіть наш уряд контролюється ЦРУ, – вів далі Алексі. – Ваша преса багато чого замовчує, бо перебуває під впливом рекламників, які маніпулюють людською свідомістю.

– Маніпуляція свідомістю? Розкажи мені про це докладніше.

– Ваше ЦРУ підтримувало фашистську хунту деспотичного полковника Пападопулоса. Гіршого, ніж нацисти. Він тримав наш народ у залізних лещатах. Інакодумства не терпів узагалі. Сімнадцятого листопада 1973-го він кинув танки на студентів, що зібралися на мирну акцію протесту в Афінському політехнічному університеті. Тридцятьох одногрупників мого батька, серед яких була і його кохана, вбили. Сам же батько, його найкращий друг і ще багато хто, усього вісімсот людей, були поранені.

– Твій батько? Той, що кульгає?

– У нього протез ноги. А раніше він брав участь у марафоні. І в усьому винна твоя країна.

– Я не зовсім розумію.

– Тут ти дізнаєшся правду.

Її життя залежить від того, наскільки добре вона зрозуміє його ненависть до американців.

– То розкажи.

– Коли наступного року хунту полковника скинули, батько та його близький друг Ясон Тедеску заснували «Сімнадцяте листопада» в пам’ять про масову бійню, що відбулася того дня.

Ці слова, сімнадцяте листопада. Містер Тедеску говорив, що щось призначалося тільки для «Сімнадцятого листопада» та МЕХ. Чи це галюцинація?

– А який стосунок до всього цього має мій батько? Він же був не політиком, а психіатром.

– Разом з приспішниками Америки він лікував і греків. Твій батько насправді був кротом ЦРУ.

– Тато – шпигун? Це неможливо. Він би мені сказав. Він любив мене.

– Справді? Чому ж тоді він замикав тебе в божевільні?

Рейвен розтулила рота, та відповісти нічого не змогла, тільки дивилася на Алексі затуманеними очима.

– Я скажу тобі чому, – вів він далі, гладячи її по волоссю. – Тому що Америка налаштовує таких, як він, проти власних дітей і посилає їхніх синів і дочок на смерть у війні з робітничим класом по всьому світу. Коли ти прозрієш і усвідомиш капіталістичну брехню, ти відродишся.

…підтакуй йому…

– То навчи мене.

Його голос став ніжним.

– Ти не тільки гарна, Рейвен, ти ще й розумна.