Притулок пророцтв

Ступивши на доріжку, Рейвен обернулась. Алексі дивився на неї, тоді перевів погляд на табло посадки. Боже, тепер йому відомо, куди вона летить.

Алексі помахав їй, та усмішки на його обличчі не було.

РОЗДІЛ 43

Афіни – Колумбус, штат Огайо

Алексі вдивлявся в літери, що спалахнули на табло. Саме почалася посадка на рейс до Колумбуса, штат Огайо. Не одна з їхніх цілей, але місто велике. І як тепер простежити за Рейвен?

Як справедливо нагадував йому батько, багато хто з молодших працівників аеропорту був або членом другого покоління «Сімнадцятого листопада», або їхнім прихильником. Алексі повернувся до кас і почекав, доки черга розсмокчеться. Підійшовши до стійки, він тицьнув пальцем у значок одного з касирів.

– Товаришу Постанафріос, допоможіть побратимові.

Працівник кивнув.

– Що я можу для вас зробити, товаришу?

– Як звали ту нестерпну біляву американку, що прорвалася без черги? Вона мала летіти до Колумбуса, штат Огайо.

Його агент швидко роззирнувся і заклацав мишкою.

– Марша Вудс, – прошепотів він.

– Спасибі, товаришу.

Саме оголошували посадку на його літак. Алексі схопив сумку і рушив до виходу на злітну смугу. Закінчивши справу в Кенті, він відшукає адресу Марші Вудс у телефонному довіднику Колумбуса.

Проходячи повз газетний кіоск, він побачив великий заголовок на першій шпальті «Елефтеротипії»[41]: «СХОПЛЕНО ЧЛЕНІВ ГРЕЦЬКОЇ ТЕРОРИСТИЧНОЇ МЕРЕЖІ “СІМНАДЦЯТЕ ЛИСТОПАДА”».

На фотографії внизу був товстий Теодор і Васілі, скуті разом наручниками. Червоно-жовта зірка, символ «Сімнадцятого листопада», чітко виднілася позаду. Алексі купив газету і пробігся очима по статті, просуваючись у черзі на реєстрацію.

«Більшість членів невловимого грецького терористичного угруповання “Сімнадцяте листопада” сьогодні заарештували. Після невдалої спроби вибуху в порту Пірея минулого місяця двоє терористів – Теодор Павлі й Васілі Соростос – під час допиту, проведеного спеціальною групою з питань боротьби з тероризмом, вказали на решту. Зараз усі вони під вартою, окрім їхнього лідера Мірона Кости та очільника другого покоління “Сімнадцятого листопада”Алексі Кости. Влада вважає, що вони разом із американкою, колишньою заручницею Рейвен Слейд планують напад на Сполучені Штати.

Один із затриманих кричав: “Декого з нас ви затримали, але ми досі живі! Нові борці за свободу продовжать нашу боротьбу проти американських капіталістичних імперіалістів”».

Алексі ледь не знудило. Як їх спіймали? Вони зламалися під тортурами Еліаде і зрадили друге покоління? ФБР та міністерству нацбезпеки США вже повідомили, і його розшукують? Якщо схопили Рейвен, вона може здати його і зрадити місію.

Треба заспокоїтися. Спершу слід дістати зброю, яку МЕХ вже мало б відправити в Кентський університет. Потім поїхати в Колумбус і знайти адресу Марші Вудс. Якщо він знайде спосіб витягнути з Рейвен решту пророчих загадок Тедеску, можливо – але не точно – він дасть Нікі пожити ще трохи.

РОЗДІЛ 44

Одна зі стюардес перевірила посадковий талон Рейвен і показала, як пройти через салон до потрібного місця. Літній чоловік, що зайняв сидіння біля вікна, усміхнувся їй. Рейвен його проігнорувала. Вона хотіла сісти біля проходу.

Якийсь підліток у бейсболці Університету штату Огайо, одягнутій задом наперед, запхав свою спортивну сумку в багажне відділення над головою. Витягуючи собі ковдру і подушку, він обдивився Рейвен з голови до п’ят, сів поруч і пристебнув ремінь безпеки.

Рейвен запитала:

– Не хочете помінятися місцями?

Хлопець похитав головою.

– Мушу сидіти в проході, бо часто ходитиму в туалет.

Брехло. Усівся поруч з нею, треться об неї, і Рейвен знала, що він робитиме під ковдрою, коли згасне світло.

Вона спостерігала, як решта пасажирів просуваються в проході. Коли всі розсілися, стюардеса закрила люк. Прозвучало оголошення, спочатку грецькою, тоді англійською: «Будь ласка, пристебніть ремені безпеки, загасіть сигарети і вимкніть мобільні телефони».

Літак поїхав на злітно-посадкову смугу. Рейвен стиснула кулаки. Очікування тривало цілу вічність. Тоді, вже на смузі, завищали двигуни. Літак заревів, піднявся і злетів у хмари. Вона заплющила очі. Нікі, не панікуй. Усе буде не так погано, коли досягнемо крейсерської висоти.

Нарешті з гучномовців оголосили: «Можете пересуватися по салону, але під час сидіння застібайте ремені безпеки. Стюардеси прийматимуть замовлення».

Рейвен повільно розплющила очі. Зітхнула. Розтиснула кулаки. Гаразд. Не Нікі ж летить.

Коли візочок дійшов до неї, вона замовила ром з колою. Зі склянкою в руці роззирнулася навколо. Алексі якось сказав, що повітряні маршали[42] не вживають алкоголю.

Навпроти неї сидів чоловік, віком десь під тридцять, з вандейківською борідкою. Їй здалося, ніби вона бачила його десь у Вейбриджі. Він замовив собі подвійну горілку.

Чоловік позаду нього нічого не взяв собі випити, проте зустрівся з нею поглядами. Рейвен усміхнулася. Він відвернувся. Дивно. Вона видала себе? Він чекає, доки вони приземляться в Колумбусі, а тоді візьме її під варту?