Притулок пророцтв

– То ти дійсно переїхала в цю покинуту лікарню.

– Звичайно. Перед тим як тато забрав мене в Грецію, це періодично був мій дім протягом майже десяти років.

– Не можу повірити, що ти борешся з акрофобією. Минулого разу, коли ми були тут, ти й очі догори підняти боялася.

– Нікі боролася зі страхом висоти так, як ти навчив мене боротися зі страхом вогню.

– Я б хотів подивитися лікарню всередині.

Вона сховала пістолет назад у сумочку.

– Тоді заходь у моє гніздо, – сказала Рейвен психіатрові.

Кайл пішов, непевно ступаючи по землі.

Рейвен увімкнула ліхтарик, світло впало на тупик. Тоді несподіваний поворот праворуч, через іржаві ворота, у цегляний тунель.

– Звідки ти дізналася про печеру і тунель?

– Один старий санітар – Лукус – показав мені. Після цього я досліджувала це місце, коли мене сюди запроторювали.

Йому ледве дихалося смердючим повітрям.

– Затисни носа, Марті. Всередині повітря краще.

Він пішов за нею вгору кам’яними східцями, потертими від чужих чобіт і босих ступень.

Вийшовши з підвалу у вестибюль, Кайл побачив, як дівчина дивиться на закручені сходи. Лівою рукою вона вхопилася за поручень, а правою – за його руку. Один крок нагору. Тоді ще один. Він не використовував швидку імплозивну терапію для акрофобії. Насправді вона зробила це сама з собою.

Рейвен вказала на двері.

– Другий поверх! – проспівала. – Приймальне відділення! Інтенсивна терапія! Амбулаторний пункт! Буфет!

– Мабуть, боляче бути тут самій. Ти якось сказала мені, що не терпиш самотності. І все одно тут на само…

– Ой, та я не сама. Привиди безумців мене розважають. Не турбуйся. Вони тебе не зачеплять, якщо ти мене не кривдитимеш, – вона скрутилася калачиком на дивані й показала, щоб він приєднувався.

Він сів на крісло навпроти.

– Знаєш, чому тато запроторив тебе сюди перед тим, як перевівся в Афіни?

– Щоразу, коли в мене ставалося те, що він називав «шизофренічним випадком», він лікував мене, як і будь-яку іншу пацієнтку з галюцинаціями.

– А тепер ти можеш мені розповісти, що сталося, коли тебе взяли заручницею «Сімнадцяте листопада» і МЕХ?

Рейвен округлила очі.

– То все було не насправді. Просто сцени з кіно.

Назад. Не впирайся. Увійди у світ її театральних марень.

– Тобі сподобалася твоя роль?

– Я не… не впевнена.

– Пам’ятаєш основні сцени?

Вона піднесла руки до обличчя і заговорила крізь пальці.

– Я у стількох знялася. Усе таке розмите. В одній сцені я довго сиділа в замкненій шафі. Тоді допомогла пограбувати банк. Я ледь не загинула під час вибуху в терміналі порту Пірея. Тоді у другій дії я потягом поїхала в місце, де жінки носять військову уніформу.

Він мусить вивести її з марень у реальні спогади.

– Як і більшість хороших акторів, ти, напевно, використовувала досвід зі свого життя. Це називають акторським методом.

– Маєш рацію.

Повільно вивести її в реальність.

– Скільки ти для тієї сцени взяла з реального досвіду сенсорної депривації під час того, як справді була заручницею?

Рейвен дивилася невідь-куди. Тоді описала свою агонію протягом перших днів у полоні.

– Спочатку батько Алексі збирався мене зґвалтувати. Тоді Алексі назвав мене поріддям американських, жадібних до нафти поневолювачів. Він сказав, що бореться зі спокусою порізати мене на шматочки і згодувати вовкам.

– Вони, мабуть, мали причину для того, щоб промивати тобі мізки і тримати тебе живою. Може, знаєш, навіщо їм це було треба?

– Щось спадає на думку, але тоді зникає. Я чую жахливі речі і не можу повірити, що забуду їх. Коли я прокидаюся, вони ніби зображення, що поступово згасають.

Кайл спробував оцінити стрес у її голосі. Дисоціація? Деперсоналізація? Дереалізація? Усе одно, він мусить тиснути ще.

– Члени «Сімнадцятого листопада», яких нарешті спіймали, сказали грецьким борцям із тероризмом, що ти стала однією з них. Ти керувала мотоциклом під час пограбування банку і фургоном під час підриву терміналу в Піреї.

– Я ж кажу тобі, то сцени з фільму, в якому я була заручницею.

– За словами тих, кого заарештували й допитували, ти мала можливість утекти.

– Допоможи мені згадати, Марті.

– Спробуймо. Заплющ очі. Уяви себе в тій сцені, знову в темній шафі.

– Ні!

– Тепер ти здатна контролювати свої страхи вогню і висоти, заповнюючи свідомість образами. Якщо хочеш пройти через це, мусиш працювати зі мною.

Вона заплющила очі, що засмикалися під повіками.

– Темна шафа, – сказав Кайл. – Ти чуєш розмову за замкненими дверима.

Трепетна тиша.

– Хтось каже: «Операція “Зуби дракона”».

– Далі.

– Сіяти зуби, як насіння. Насіння смерті.

– Що ще?

– Сплячі воїни.

– Людина, яка говорить, згадувала мету нападу?

Рейвен розплющила очі.

– Це все, що я чула.

– Впевнена?

– …так, чорт забирай! звісно!..

Кайл підскочив від вищого голосу Нікі. Надто великий ризик, якщо тиснути далі, проте на кону дуже багато життів.

– Ти більше не мусиш турбуватися тим, щоб приховувати повідомлення Тедеску. Більшість членів «Сімнадцятого листопада» схопили після вибуху в Піреї. «Сімнадцяте листопада» і МЕХ знешкоджені.

Вона витріщилася, ніби в трансі. Голос знизився до шепоту Рейвен.

– Ти сказав, що «Сімнадцяте листопада» і МЕХ знешкоджені?

– Це для тебе щось означає?