Кафизма чотирнадцята
1 Молитва вбогого, коли він у журбі та виливає перед Богом благання своє.
2 Господи! Почуй молитву мою, і плач мій до Тебе нехай дійде.
3 Не відвертай лиця Твого від мене в день, коли я в журбі, прихили вухо Твоє в той день, коли призову Тебе: скоро почуй мене.
4 Бо щезають, наче дим, дні мої, і кості мої, мов сухарі, висохли.
5 Я підкошений, наче трава, і висохло серце моє, бо я вже забув їсти хліб мій.
6 Від тяжкого зітхання мого присохли кістки мої до тіла мого.
7 Я став подібний до неяситі в пустелі, став, як та сова на руїнах.
8 Не сплю і став наче самотній птах на даху.
9 Кожного дня зневажають мене вороги мої, і ті, що нахваляються на мене, проклинають мене.
10 Я вже попіл їм, наче хліб, і пиття моє змішую з сльозами.
11 Від гніву Твого та обурення Твого, бо Ти підняв та й кинув мене.
12 Дні мої, як тінь, зникають, і я висох, як та трава.
13 Ти ж, Господи, перебуваєш вічно, і пам’ять про Тебе з роду в рід.
14 Ти встанеш і змилосердишся над Сіоном, бо вже час помилувати його, бо вже прийшов призначений час.
15 Бо раби Твої полюбили й каміння його, і жаль їм руїн його.
16 І будуть народи боятися імени Твого, і всі царі землі — слави Твоєї.
17 Бо відбудує Господь Сіон і явиться в славі Своїй.
18 Він зглянеться на молитви смиренних і не відкине благання їх.
19 І1 буде написано про це для поколінь майбутніх, і люди, що народяться, будуть хвалити Господа.
20 Бо Він прихилився з висоти святої Своєї, поглянув Господь на землю з небес,
21 щоб почути зітхання закованих, звільнити синів, на смерть засуджених,
22 щоб прославляли ім’я Його в Сіоні і вихваляли Його в Єрусалимі,
23 коли разом зберуться народи й царства служити Господеві.
24 Ти виснажив у дорозі сили мої, скоротив дні віку мого.
25 І я сказав: «Боже мій! Не знищуй мене на половині життя мого. Твої роки в роди родів.
26 На початку Ти, Господи, землю створив, і небо —то діло рук Твоїх.
27 Вони загинуть, Ти ж існуватимеш; вони, як одіж, постаріють, як шати, переміниш їх, і вони зміняться.
28 А Ти все Той же, і роки Твої не скінчаться.
29 Сини рабів Твоїх будуть жити, і насіння їх твердо буде стояти перед Тобою».
1 Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя — ім’я святеє Його.
2 Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх добродійств Його.
3 Він прощає всі провини твої, і зціляє всі недуги твої.
4 Він звільняє від тління життя твоє, милістю та щедротами вінчає тебе.
5 Він задовольняє добрі бажання твої, оновиться, яку орла, молодість твоя.
6 Господь творить справедливість і суд усім покривдженим.