РАЙ.центр

Євгенію мучили неконтрольовані кошмари. Певно, веселу рудоволосу служницю їй, а потім і Максові підсунула Віта, дружина олігарха Петра Челядинського. Давно одна одну ненавидять. Як пані Женя десять тисяч баксів бідним дітям на харч, так Віта — півмільйона. Ніби багатша. Ніби щедріша. О-ой! Та якби Сердюки свої капітали на оглядини виставили, Віта Челядинська зірвала би зі своєї шиї штучний, як всіх переконує, діамант, проковтнула, порізала всі кишки і померла б від заздрощів! Треба Шиллєру наказати, щоб придумав таку благодійну забаву, де розмов на мільйон баксів, а витрат тисяч на десять.

Рома Шиллєр рахував гроші і потенційні переваги свого ризикованого вчинку. Сердюк із Коноваленком затято ненавидять один одного. Ближчим часом потепління в їхніх стосунках не проглядається, а значить, Рома може в короткі терміни значно збільшити свій капітал і посприяти розхитуванню кар'єри одного з ворогів. Задумався... Кого валити — Сердюка чи Коноваленка? Мабуть, Коноваленка. Сердюк молодший, ще поживе, поборсається. Сердюка Рома знає як облупленого. Не треба заново вивчати, ліпити образ. Мабуть, Коноваленка. А раз так — добре би підловити його на чомусь сумнівному. Наприклад, на побитті свідка. Чи навпаки — нейтралізувати будь-які одкровення лікаря Гуська. Наприклад, знайти друзів загиблої дівчини, дати на лапу і хай б'ють себе кулаками у груди, що минулої ночі вони з жертвою всю ніч грали у боулінґ. Чи карти...

Макар із Гоциком теж не спали, хоч Макар заплющив очі і старанно хропів на килиму посеред кімнатки, бо на дивані нахабно розлігся Гоцик. Та Макару набридло з гіркотою відзначати факти незворотного руйнування їхнього космосу. Любу знайти б... Він поїде додому з байдужої до людей столиці, де ніхто не помітить його відсутності, як ніхто не помітив відсутності Люби. Ловитиме бичків у морі під Коблевом, брехатиме про любов колишнім однокласницям, бо в Миколаєві дівчата не погоджуються на секс без слів про кохання.

Гоцик навіть не удавав, що спить. Дивився у стелю, курив одну за одною і тютюновим димом, здається, витіснив з кімнатки на Костянтинівській останні залишки 'їхнього з Макаром космосу. Спробував уявити, де зараз може бути Люба, і не уявив нічого, крім біди. Щось трапилося... Трапилося щось надзвичайне, інакше Люба обов'язково маякнула б. Щось трапилося. І не в пустелі. У великому місті, а значить, хтось мав бачити це. Гоцик подумки заклав пальці: «Перше. До міліції... Надзвичайні пригоди минулої ночі. Друге. Шукати метросексуала на "мазераті"».

І тільки Марта з полковником Бакланом після несподіваного, але приємного сексу міцно спали у номері дорогого готелю, куди міліцейський чин іноді приводив своїх шльондр.

Свідок нічної пригоди біля пішохідного мосту Іван Степанович Гусько вночі теж спати звик, а не ляси точити. Та столиця диктувала свої правила, і близько опівночі дядько очухався після невідомого уколу, який незнайомі «земляки» оперативно вкололи йому просто на порозі приймальні народного депутата Сердюка.

Коноваленко ледь не повбивав підлеглих, коли вони доставили йому дядька без ознак свідомості. Конкретні гроші заплатив за чіткий план — викрасти свідка, умовити його на одкровення, потім відвезти подалі від офісу на Подолі, спрямувати «бомжів»... І так далі. І що має?

— Шефе, ви ж самі наказали, аби тихо, а він пручався, — виправдовувалися перед Коноваленком двоє дужих чоловіків.

— Коли отямиться?! — кричав Коноваленко. Дізнався, що ввечері, розлютився вкрай — план ламався. Увечері сенсаційна новина мала розповзтися Інтернетом, а зовсім не теле- і радіоканалами, як радив Рома Шиллєр. Інтернет! Точка входу — невідома. Доступ до інформації відкритий. Хоч з Північного полюса.

Коноваленко подумки перекроював план, коли зателефонував директор цукрового заводу і повідомив — за наказом заступника міністра ПЕК до райлікарні подали електрику, а значить, план хірургічної ампутації одного з корпусів лікарні на користь цукрозаводу ускладнюється.

— Вирубити! — наказав.

— Райенерго підімкнув лікарню за рахунок відключення військової частини. Не наша зона впливу, — пояснював директор.

— Перерубай дроти! Зіпсуй підстанцію! Влаштуй таку напругу, щоб у лікарні усе саме вигоріло! — кричав Коноваленко. — Мені однаково, як ти це зробиш! Півгодини! Чуєш? Якщо за півгодинну лікарні буде електрика... Тебе не буде! Зрозумів?