Руйнівниця фортець

МАРЧІН ШВЬОНТКОВСЬКИЙ

РУЙНІВНИЦЯ ФОРТЕЦЬ

"Пси Господні", том ІІІ

Видавництво SQN, Краків, 2024

Переклад: Марченко Володимир Борисович

Якщо здобудеш книгу чарів, мусиш скористатися нею, щоб вивчити закляття.

Присвячую Мірославові Маркові, який створив сторінку genealogy.euweb.cz, і який, напевне, ніколи про це не дізнається

РОЗДІЛ І

1634 рік

Вона стояла на зубцях стіни власного замку.

Ну, не до кінця власного.

Волосся Катаріни розвіяв порив теплого весняного вітру, що дув із Фризької рівнини в бік Північного моря, що знаходилося недалеко за обрієм. Вона зібрала розпущені пасма й повернулася, щоб теж відчути вітерець і на своєму обличчі – від нього пахло сонцем. На півночі Німеччини починалася весна, виходить, і війна мала початися знову.

Старе правило полягало в тому, що якщо протягом одного року кампанія була лінивою, наступний буде сповнений великих операцій через просту економію сил. Тим часом війна минулого року, розпочата битвою під Гербштайном і жорстоко перервана появою Ковпака, була виключно млявою. Тому найближчими місяцями слід було очікувати проявів чистого хаосу, і Катаріна мала намір потрапити прямо в його центр.

"Добре, що Додо все ж-таки не став проблемою", — іронічно подумала вона, посміхаючись про себе.

Цих п'ять місяців, проведених у Фрісландії, були важким часом, насиченим подіями з одного боку, і напрочуд нудними з іншого. Вони їхали невеликим конвоєм, що складався з Катаріни, Бланшфлер, братів Віттельсбахів, Еркісії та Кунеуса, а також кількох десятків оранських солдатів, яких фон Найбор позичила Карлові Людвігу, і прибули до князівства в листопаді. Потім виявилося, що насправді Фрісландія була, як мальовничо висловився ван Стаатс, "борделем на коліщатках". Єдиним місцем, що залишилося під контролем принца Ульріка з дому Цирксен, була сильно укріплена столиця, розташована на березі Північного моря: Емден. Це було сумне маленьке місто, побудоване навколо чималого палацу, а принц виявився маленьким сумним чоловічком із надмірною прихильністю до алкоголю та бенкетів.

Коли Катаріна та Віттельсбахи постали перед ним і представили йому свою справу, він уже був напідпитку, хоч на дворі стояв лише полудень. Він дивився на них з темними колами під очима і махав рукою.

– Робіть, що хочете. Я все одно не можу контролювати те, що відбувається за межами Емдена, – він знизав плечима. – Якщо вам вдасться домовитися з Додо, ви також зможете навчати тут хоч римський легіон. А від самого міста, будь ласка, тримайтеся подалі і залиште мене в спокої, а поза ним: гуляй душа.

– Чи не хотіли б ви хоча б спробувати повернути своє князівство? – не витримала Катаріна. Їй було боляче бачити, як низько падає чоловік, який, зрештою, був імперським князем.

Ульрік лише хрипко засміявся у відповідь.

– Бачив я їх всіх в дупі. Мій старший брат намагався. Галлас застрелив його, як собаку. Життя для мене все ще миле. Фрісландія є землею найманців і залишатиметься такою, доки не закінчиться ця срана війна. Погодьтеся з цим, як погодився я. Бажаєте ще чогось?

– Де ми можемо знайти його милість Іннхаузена?

– У своєму родовому замку. П'ятнадцять миль на північ звідси. На брамі вас направлять. Якщо це все, залиште мене та геть з Емдена, поки вас не прийдуть шукати такі армії, які справді можуть його здобути.

Вони чемно вклонилися один одному й покинули місто, зрозумівши, що їм тут не раді. Від екіпажів відмовилися для зручності - карети залежали від трактів і доріг, і так склалося, що їздити на конях могли всі, в тому числі і жінки. Катаріна в прикрашеному, зробленому на замовлення жіночому сідлі на своєму доброму Сивкові. За півроку відпочинку в Нідерландах він набрав ваги, за ним дбайливо доглядали конюхи Оранського, і зараз був сильним, симпатичним конем, хоча породистим назвати його було важко.

– Не вважала я, що якийсь правитель може опускатися так низько, – сказала вона, щойно вони покинули брами Емдена. Міська варта направила їх до замку Лютетсбург.

– Бо ти мало чого ще бачила, – пробурмотів Еркісія, який робився все більш цинічним та уїдливим. – Фрізії ніколи не було легко. Як зазначав ван Стаатс, вона, в основному, позбавлена ​​якихось багатств, а близькість Нідерландів, з одного боку, і міст Ганзейського союзу, з іншого, позбавляє її порти будь-якого значення. З іншого боку, Цирксени ніколи не були відомі як хороші правителі, і коли хтось знаходив когось, хто хотів правити заради слави, він зазвичай закінчував погано.

– А чому тоді ніхто просто не заволодів цими землями?