Сад божественних пісень

Осінь нам проходить, а весна пройшла,
Коза козля родить, як весна прийшла.
Ледве літо запало, а козля цапом стало,
Цап бородатий!
Ах, відкинем печалі! Biк короткотривалий!
Будь солодке, життя!
Хто журбу в утробі завжди був носив,
Той лежить у гpo6i и ніколи не жив.
Ах, утіхо і радість! О сердечная сладість!
Пряме ж ти, життя!
Не красне довгогою, та красне добротою,
Як пісня, життя!
Бог мій милосердии, я його люблю,
Бо то камінь твердий, сум любо терплю,
Він живий, не вмирає, бо жива з ним палає
I душа моя.
А кому він не служить, то нехай, бідний, тужить,
Бо то сирота!
Солодке бажаеш? Завидь усю вбий!
Ситий будь, чим маєш, i нічого не бійсь.
Плюнь на гробнії прахи й на дитячії страхи,
Смерть - не шкода, спокій.
Жив отак ув Афінах, жив отак в Палестині
Eniкyp - Христос [302]

.

Складена в час відкриття Харківського нaмicництва [303], коли я перебував в усамітненні в монастирі Сіннянському. Григорій Варсава Сковорода

МЕЛОДІЯ [311]

На образ зачаття пречистої Богоматері, що має під ногами коло світу, місяць, який змлюеться, i змя з яблуком своїм. Цей образ стоїть у Богословській школі у Xapкoвi. Створено цю мелодію 1760 року, як був я учителем поетичної школи.

Глянь-но! Це Діва стоїть, утробою пречиста!
Яблуко, змій, місяць, світ унизу променистий.
Яблуко - плотська то є принада безчесна,
Тягне, як змій, тебе плоть ця хитра й чудесна.
Світг - то накописько злих думок усіяких,
Місяць - це тінь i мирських маєтків познака.
Перемагай! І Христос у тебе вселться,
Мудрість в солодкім ніяк не може вміститься.