Сад божественних пісень

Возлети на небеса, у версальські хоч ліса [283]

,Одягни одежу злотну,
Шапку царськую добротну,
Як у серці нуда, буде тобі біда.
Проживи хоч триста літ, проживи хоч цілий світ,
Що тобі те помагає,
Коли серденько ридає?
Як у сердці нуда, буде смерть i біда.
Хоч всю землю завоюй, над усім хоч зацарюй,
Що тo6i те помагає,
Коли вся душа ридає?
Як у серці нуда, буде підлість, біда.
Так, про місяць знать дарма, є там люди чи нема,
Кинь Коперников! сфери [284],
В серця свого глянь печери!
Глагол у нутрі твоім, веселий будеш з ним.
Бог найкращий астроном i найвищий економ.
Вічная натура [285], мати,
Зайвини не може мати.
Що потрібно тобі, знайдеш лиш у co6i.
Придивись в нутро тобі: друга знайдеш у co6i,
Стрінеш там ти іншу волю,
Стрінеш в злій блаженну долю:
У тюрмі твоїй там світ, в болоті твоїм - цвіт.
Правду Августин [286] трима: аду [287] не було й нема,Пекло - воля твоя клята,
Воля наша - пічка ада,
Заріж волю ту, тьму - i нi пекла, ані мук.
Воле! О неситий ад! Трута ти, а всі - то ядь.
Пашею ти позіхаеш
I підряд ycix ковтаєш;
Убий душу ту, брат, так побореш весь ад.
Боже! Вислів ти живий! Хто без тебе не смутний?
Радість i життя єдині,
Рай, солодкість самі нині!
Вбий ти волю злу в нас, володіє хай твій глас!
Дайнам дар оцей, засів! Славимо царя царів!
Всесвіт весь співа про тебе,
Створений законом неба, -
Що потрібне - легке, непотрібне ж- важке! [288].

Пісня 29-та

Укінець такого: «Повели 6ypi» та інше. «Хтож це такий, що вітрам i воді наказує, i вони його слухають?» [291]

Човен бypi вихр хитає,
Піднесе чи вниз кидає!
Нема мені миру
І нема навкліру [292]

.Море це мене зжирає!
Хвиля, мов гора, здіймає,
Друга в прірву укидає.
Надія спливає,
Душа вже зникає,
Жду - i це не допоможе!
О пристанище безбідне,
Тихе, миле, безнавітне!
О Маріїн сине!
Ти оте єдине,
Берегом що може стати.
Спиш в моєму кораблі ти,
Встань! Почуй мої плачі ти!
I утиш це море.
Поміч подай скору!
Вздродися, моя славо!
Збав мене ти від напасті,
Смири, душе, тлінні страсті,
Дух вони шматують
I життя руйнують.
Петре, порятуй, молюся!

Пісня 30-та

Із цього давнього вipшa [301]:

Радість май із днів твoix, все-бо скоро cтapiє:
В одне літо з козлятка став кошлатий цап.