Шельменко-денщик

Мотря (испуганная). Беда моя, что теперь барин подумает? Как уйти?

Шельменко. Попався, жучку, панові у ручку! От халепа буде.

Шпак. Кто это там? (Подходит и увидев их.) Чего вы тут забрались? Что это значит? И капитан и денщик принялись за любовные куры, а?

Шельменко. Та так-таки, так. Зпаєте, наша рябенька курочка та десь, будучи, забігла, кат її матір зна! так я оце питався, чи не забігла, теє-то, до них...

Шпак. Я тебе дам курочку! Живого тебя не выпущу. Это капитанские штучки? Зачем ты, Мотря?

Шельменко. Та вона зо мною... теє-то, ваше благородіє...

Шпак. Я не тебя спрашиваю; с тобою разделаюсь после. Говори ты, Мотря! скажешь правду - половина вины прощена.

Мотря. За мною, сударь, и никакой вины нет, хоть сейчас умирать. Они вызвали меня да уговаривали, чтобы я помогала барышне выйти за капитана, и отдавали мне письмецо, чтобы я барышне...

Шпак. А, бездельник! Что теперь скажешь?

Шельменко (в сторону). Не що, відбрешусь! (Вслух, с притворною робостью.) Хто, я, ваше благородіє?.. Та я вам, будучи, з переляку усю правду істинную розкажу.

Шпак. Не смей меня величать - ваше благородие; я не ровня твоему капитану. Хоть я и не служил нигде, так отец мой был бунчуковый товарищ, а этот чин равняется коллежскому асессору, а тот с майором. Так видишь ли, как я далек от всех благородных.

Шельменко. Я, глядячи на вас, так і думав, а тепер і зовсім, будучи, бачу - ваше високоблагородіє.

Шпак. То-то же! Сейчас открой мне всю правду: зачем ты здесь и что это за письмо?

Шельменко. Зараз, ваше благор... чи то пак: ваше високоблагородіє, усе вам дочиста розкажу. Мій капітан та задумав вашу дочку, теє-то, узяти...

Шпак. Далеко кулику до Петрова дня.

Шельменко. Так-таки, ваше високоблагородіє, я йому, будучи, отак точнісінько й казав: чи ви ж їм, кажу,-рівня? То пан Шпак, на усю губу пан: а ви хто? Він бун-чуковенко, а ви хто? Пан Шпак багатий, а в вас що? Мундєр та рейтузи. Так-таки затявсь та й затявсь... Отже, будучи, і поліз свататись, та, спасибі, ви йому і піднесли, будучи сказать, печеного гарбуза. Писаніє глаголеть: котузі по заслузі.

Шпак. Так и ты против своего капитана?

Шельменко (в сторону). Ану, Шельменко, бреши на усі заставки! (Вслух.) Та й я против нього, ваше висо-коблагородіє, бо не люблю неправди опущ хріну, правдою живу на світі і, будучи, усім її у вічі так і сиплю, мов піском.

Шпак. Так ты, видно, человек не без рассудка?

Шельменко (в сторону). Наш! (Вслух.) Так потроху, будучи, маємо про себе, для усякої нужди, ось як і теперечки.

Шпак. Все это хорошо, но зачем же ты здесь?

Шельменко. Ось бачите зачім: мій капітан і після гарбуза, будучи, не прочуняв. Що йому гарбуз? фіть-фіть! Якби, бува, ваше високоблагородіє, ви його, будучи, де застукали та одспівали б йому добре, щоб, стало бить, не сікався за нерівню.

Шпак. Правда твоя, я, было, так и думал, да отсоветовала жена.

Шельменко. От бачите! А він тут і розвередувався. Давай, каже, ми у пана Шпака дочку, теє-то, украдемо…

Шпак. Ах он, бездельник!

Шельменко. Та такий бездільник, ваше високобла-городіє, що, будучи, скільки я по світу не ходив, так такого не бачив.

Мотря. А вы же, служивый, нам его расхваливали и что уже лучше его и нет.

Шельменко. Потурайте, Мотросю,- не знаю, як вас по батюшці,- що ми, служиві, вам, будучи, говоримо! Тільки розпустіть уха, то забожимося, що і на вербі є груші. То я вас тільки випитовав.

Шпак. Это правда, умный человек все меры употребляет.

Шельменко. Істинне ваше слово, ваше високобла-городіє! Тим-то і я, будучи, усякії міри потребляю.

Шпак. Очень похвально; но зачем же ты сюда пришел и о чем с Мотрею говорил?

Шельменко. Та то ми, будучи, собі.., зійшлися так, теє-то, знаєте, ваше високоблагородіє…

Мотря. Что вы брешете? Вы вызвали меня, уговаривали, чтоб я за вас замуж вышла, рассказывали про свое богатство и письмецо к барышне передавали...

Шельменко. Те-те-те-те. І я ж те ж кажу, і воно усе так, та тільки трішки, будучи, не так. Ох, жалко мені, що не можна усього розказувати!

Шпак. Иди, Мотря, домой и ничего не говори барыне; я скоро сам приду.

Мотря. Боюсь, чтоб он вам не наговорил чего лишнего.

Шпак. Не бойся, не бойся, не твое дело.

Мотря уходит.

Ну, теперь расскажи мне все, по самой чистой правде.

Шельменко. Моя правда, будучи, чистіше усякої правди, і як я є самий чесний чоловік. От бачите, ваше благор... чи то пак,- гм! - ваше високоблагородіє, як дав мені капітан письмечко до панночки, а тут написано, коли і як утекти, так я, будучи, аж заплакав собі нищечком,- от, єй - правда! - бодай я перед вашим здоров’ям ніколи не плакав, коли се брешу. Жалко стало, що ми, будучи, вас, над панами папа, над шпаками шпака, у вічі обдурюємо, а ви нам вірите, мов добрим.

Шпак. Благодарю тебя, мой друг, за усердие ко мне. Что же далее? Ты взял письмо?