Шлюбні ігрища жаб

Стас підбіг до них, схопив Басмача за плече, залопотів:

— Машина не заводилася… З товкача заводили… Цей козел, — він тицяв пальцем на Петруню, який вже остаточно сповз на підлогу сапону, — не перевірив машину… Брухт, надія на неї погана… З товкача…

Басмач скреготнув зубами і зробив крок до «трійки».

— Він нікуди не дінеться! — Стас мало не плакав, передчуваючи криваву розправу. — Він обробився вже з переляку! Справа головне! Де гроші?! Де Вася!?

Згадка про гроші змусила Басмача відкласти страту Петруні.

Дипломат лежав під заднім сидінням «дев’ятки». Басмач спробував його відчинити, але Стас не дозволив:

— Кидай його в «газон»! Потім, ми й так час тратимо!

Басмач, переступаючи через тіла, поніс чемодан до «газика», зазначивши подумки, що й гроші можуть бути важкими.

Нарешті Стас оглянув поле бою.

— Нічого собі… Ти весь у крові, Гого! Поранили?

Спереду Гогина футболка була вимащена кров’ю Петровича, ліве плече було глибоко подряпане кулею, вона ж якимось дивом видерла шмат тканини з короткого рукава.

— Переживу, — буркнув Гога. Несподівано він уявив, як в такому вигляді з’явиться додому.

— Ваську шкода, — зітхання Стаса було нещирим. — Звичайно, ніхто не передбачав, що вони почнуть боронитися… Вони почали?

Гога обмежився кивком.

— Зрештою, яка різниця — живі вони чи покійники… Головне — бабки в нас… Може, це й на краще, що ви їх постріляли… Тут ми нічого свого не повинні залишати. — Він нахилився за автоматом Басмача і раптом крикнув: — Хлопці! Один живий!

Він помилився — живих було двоє, Сем і водій. Кулі дістали обох, але не на смерть, Сем насправді втратив свідомість, а водій спробував придуритися. Розкусили його дуже недоречно.

— Що будемо робити? — обережно спитав Стас. — Час дорогий…

Басмач мовчки витяг ножа. Потім, хижо посміхнувшись, повернувся до Петруні, котрий все ще боявся вийти з машини.

— Гей! Ти! Сюди! Швидко!

Петруня не наважився протестувати. Обережно вибрався, рушив до гурту на тремтячих ногах.

— Я тобі даю лише один шанс! — Басмач простягнув йому ніж. — Якщо ти не зробиш цього за хвилину, через дві хвилини це зроблю я сам. Але ти лишишся тут. Поряд із сержантом. Він ще не встиг відійти далеко, доженеш його і поясниш, чому він дістав кулю в голову. Ти все зрозумів?

Петруня замотав головою і позадкував. Гога мовчки рушив до «газика», Стас демонстративно не дивився на приятеля.

— У нас обмаль часу! — гаркнув Басмач. — Ну?

Петруня зрозумів, що колючими вузькими очима Басмача на нього дивиться зараз сама смерть. І він простягнув руку за ножем…

Лишивши машину у верболозі, Гога і Стас пішли купатися. Гога заодно вирішив спробувати змити кров з футболки і промити й перев’язати свою бойову подряпину. Басмач не вмів плавати, він просто вмився, сполоснув брудну від пилу футболку, надів її, мокру, прямо на голе тіло і зрозумів, що даремно заперечував проти затримки біля річки: холодна вода освіжила, зняла нервову напругу, заспокоїла.

Але час, час, час…

— Давайте швидше! — крикнув Басмач купальщикам.

— Вже йдемо! — відгукнувся Стас, який заплив на середину річки.

Петруня не вилазив з машини. Він сидів на задньому сидінні, зіщулений, в самому кутку. Руки його тремтіли. Всю дорогу він нервово намагався стерти кров з сорочки, але тільки розмазав її. Його занудило тоді ж, у посадці, і тепер, коли він кидав погляд на плями крові або торкався їх, нудота підступала до горла.

Гога й Стас вийшли з води.

— Клас! — заявив Стас і вдягнувся. Гога не поспішав. У «газику» знайшлася аптечка, в ній — йод та бинт в індивідуальному пакеті. Неквапно зробивши собі перев’язку, він примружив очі і підставив тіло пекучому сонцю.

— Що з ним будемо вирішувати? — Басмач кивнув у бік Петруні.

— А які пропозиції? — запитуючи, Стас застібав джинси.

— Він зайвий.

— Думаю, трупів на сьогодні досить. Він просто не дістане своєї частки. Хтось заперечить?

— Теж правильно, — погодився Басмач. — До ментів він не побіжить: на ньому два трупи… Але тримати його поки будемо біля себе… Поки…

Сидячи в машині і слухаючи це «поки», Петруня здригнувся і насилу подолав черговий приступ нудоти.

— Отже, питання вирішене! — Стас подивився на годинник. — Шеф чекає нас уже цілу годину. Рушили, мужики! Гого, кінчай загоряти!

Гога почав одягатися. Рука боліла, біль змусив його скривитися. Басмач пішов у кущі відлити. Стас сів за кермо і увімкнув запалювання.

— Ти — падло! — прошипів йому в спину Петруня. — Я не забуду, Стасе…

— Добре, що в тебе непогана пам’ять, — неголосно озвався Стас, не обертаючись. — Коли будеш згадувати, що я запропонував позбавити тебе частки, може, згадаєш, що я врятував тобі життя. Мертвому тобі бабки ні до чого.

— А я й живий їх не дістану…

— Але ти — живий. По-моєму, це головне…

Шестеро і мільйон

— Алло!

— Баскін, що сталося? Гроші повинні були прибути півтори години тому! В чому затримка?

Баскін відчув усередині себе порожнечу. На вулиці нещадно пекло, але його раптом почало морозити. Долоня, яка стискала телефонну трубку, змокріла від поту.

— Нічого не могло статися… Вони виїхали вчасно…