Сила природи

Кілька днів просидівши вдома у роздумах, Фок почав діяти. Він пішов у меблеву крамницю купити кілька речей, а купив ще кілька на додачу.

І зараз він сидів у новому кріслі в кутку кімнати, а килимом рухався квадрат світла. Сидіти було зручно — це було правильне рішення. Квартира змінилася. Стало тісніше, але Фокові подобалося. І з цього ракурсу добре видно було останню зміну.

На стіні блищали в рамках дві фотографії Фока з батьком. Вони додали щось нове в атмосферу кімнати, але Фокові й це також подобалося. Слова, які він сказав Лорен на водоспаді, були не пустопорожні — він і справді так думав. Рідні пробачають. Але мало так думати — треба так жити.

Фок звів погляд на годинник. Було чарівне п’ятничне пообіддя. Завтра в Сиднеї Кармен бере шлюб. Фок зичив їй щастя. Вони жодного разу не згадувати того, що сталося на березі водоспаду. Він відчував, що для неї це просто мимолітний флірт. Фок усе розумів. У валізі вже чекали костюм і загорнутий весільний подарунок, приготовані для польоту в Сидней.

Час уже був виходити, але він вирішив, що встигне ще зробити короткий дзвінок.

Почувши гудки в трубці, він уявив, як дзвонить телефон на тому кінці, в Ківарі. В його рідному містечку. Відповів знайомий голос.

— Грег Рако.

— Це Аарон. Ти не зайнятий?

У телефоні почувся сміх.

— Ні.

— Досі відмикуєш від роботи? — пожартував Фок. Він уявив сержанта поліції в домашній обстановці. Він поки що не вдягнув форму знову.

— Це називається процес одужання, якщо ти не знаєш, приятелю. І він досить тривалий.

— Знаю, — сказав Фок, обертаючи власну обпечену руку й роздивляючись шкіру. Він справді знає. Але йому ще пощастило.

Хвильку побалакали. Відколи скінчилася посуха, все почало потроху налагоджуватися. Фок розпитав про доньку Рако. Про Гедлерів. Усі живі-здорові. А інші?

Рако розсміявся.

— Приятелю, якщо тобі так цікаво, може, сам приїдеш?

Може, і справді варто. Нарешті Фок зиркнув на годинник. Час їхати, бо не встигне на літак.

— Слухай, ти ще не втомився від свого процесу одужання?

— Не те слово.

— Я от думаю сходити в похід. Якось на вихідні. Якщо ти маєш сили. Щось нескладне.

— Так. Безперечно. Чудова думка, — озвався Рако. — А куди?

Фок поглянув на татові карти, розкладені на столику, на теплому пообідньому сонечку. Сонячні зайчики танцювали на фотографіях на стіні.

— Куди схочеш. Я знаю кілька гарних місць.

Дорогу покажуть ретельні нотатки олівцем. Попереду чекає багато відкриттів.

Подяки

І знову мені пощастило з чудовими людьми, які багато в чому допомогли мені.

Щира подяка моїм редакторкам — Кейт Патерсон з «Пан-Макміллана», Крістін Копраш і Емі Айнгорн з «Флатірон Букс», а також Клер Сміт з «Літтл Брауна» за віру в мене й непохитну підтримку. Ваші знання й поради були неоціненні, і я щиро вдячна за ті чудові можливості, які ви відкрили для моїх творів.

Дякую Россу Гіббу, Матильді Імла, Шарлотті Рі та Бріанні Коллінз із «Пан-Макміллана», а також усім талановитим дизайнерам, маркетологам і продавцям, які тяжко попрацювали, щоб випустити мою книжку в світ.

Я пропала би без допомоги моїх неймовірних агентів — Клер Форстер з «Кертис Браун Австралія», Еліс Лютьєнс і Кейт Купер з «Кертис Браун СК», Данієля Лазара з «Райтерз Гаузу» та Джері Калагана з «Інтелекчуал Проперті Групи».

Дякую Майклові Тейлору, старшому наглядачу за рептиліями з Гілсвільського зоопарку, старшому сержанту Клінту Вілсону з поліції Вікторії, а також керівниці турпоходів Національного заповідника «Ґрампієн Ґаріверд» Таммі Шу за те, що ласкаво поділилися своїми знаннями про місцеву дику природу, процедуру проведення пошукових і рятувальних операцій, про особливості походів і привалів. Всі помилки й художні вольності — на моїй совісті.

Я вдячна багатьом відданим книготорговцям, які з ентузіазмом просувають мої книжки, і, певна річ, читачам, яких захопили мої історії.

Дякую Елвудським мамусям і їхнім чарівним дітлахам за сердечність і дружбу. Ви для мене були справжнім маяком.

Як завжди, моя любов і подяка моїй чудовій родині, яка підтримувала мене на кожному кроці: Майку і Гелен Гарперам, Еллі Гарпер, Майклу Гарперу, Сьюзан Давенпорт і Айві Гарпер, Пітеру й Анетті Стреченам.

Понад усе хочу висловити свою глибоку подяку моєму чоловікові — Пітеру Стречену: сторінок не вистане перелічити допомогу, яку ти надаєш мені роками, — і нашій донечці Шарлотті Стречен, нашій коханій дівчинці, яка стільки додала в наше життя.

Джейн Гарпер — авторка міжнародних бестселерів «Посуха» і «Сила природи». Права на її романи продано на 39 територій, а також готується їх екранізація. Дебютний роман «Посуха» був названий в Австралії книжкою року і отримав безліч літературних премій і нагород. Другий роман письменниці, «Сила природи», швидко вийшов на провідні позиції міжнародних рейтингів і удостоєний таких премій, як Australian Book Industry Awards, Australian General Fiction Book of the Year Award, а також the Davitt Award for Readers Choice.

Джейн Гарпер працювала журналісткою у Великій Британії і в Австралії. Зараз живе у Мельбурні і займається літературною творчістю.