Скарб

Як відмову, коли до весілля усе готове, злагоджене? Нехай усі боги і богині вразять його! Та я Втратив через нього нині стільки золота, Нещасний!

Ліконід

Заспокойся, не поспішай із прокльонами. Нехай на благо і на щастя і тобі й дочці Обернеться ця справа! Говори: хай буде так!

Евкліон

Нехай мені влаштують боги це!

Ліконід

Нехай влаштують і мені!

Слухай-но! Хто винний у лихому, ні сорому, ні совісті

790 Не має, мізерна та людина! Благаю,

Евкліоне, тебе, твою дочку:

У чому мимоволі завинив я, прости мені й мене

З’єднай законним шлюбом з нею. Я, признаюся тобі,

Дочці твоїй завдав образи я у день Церери:

Дії вина і запалу юності піддався я.

Евкліон

Горе мені! Який учинок! Що я чую!

Ліконід

Навіщо бідкатись?

Хіба то лихо, що дідом став ти прямо перед весіллям доччиним?

Сам рахуй, десятий місяць від свята Церери,

Тому через мене мій дядько і надіслав відмову.

800 В дім увійди, довідайся, чи усе це правда.

Евкліон

Це просто смерть!

За одним лихом інші навалилися.

У дім піду довідатись, чи правда це.

(Іде.)

Ліконід

Слідом я.

Здається, цю справу вирішив і вибрався із прірви.

Не розумію, де зараз Стробіл, мій раб.

Почекаю його тут, потім туди піду.

Евкліону дам я час розпитати годувальницю

Про мій учинок. Їй справа уся відома.

ДІЯ П’ЯТА

СЦЕНА ПЕРША

Стробіл, Ліконід. Стробіл

Скільки радості мені дали боги – ще й якої!

Із золотом горщик у чотири фунти – мій! Хто ще такий багатий?

810 І до кого зараз в Афінах боги прихильніші?

Ліконід

Мені здається, голос чую тут поблизу.

Стробіл

Гм... Хазяїн!

Ліконід

Чи не раба бачу я, Стробіла, там?

Стробіл

Він і є.

Ліконід

А хто ж іще!

Стробіл

Наближуся.

Ліконід

Підійду.

Зустрівся він, напевно, як йому наказано,

З тією старою, дівчини годувальницею.

Стробіл

Про мою здобич цю розповісти йому чи ні?

Антична література. Греція. Рим

От що. Попрошуся на викуп у нього. Піду, скажу. Я знайшов...

Ліконід

Ну, що знайшов ти?

Стробіл

Та не те, про що кричать Хлопчики: “Знайшли в горосі ми”.

Ліконід

Смієшся, як завжди.

Стробіл

820 Хазяїне, чекай-но, послухай.

Ліконід

Ну?

Стробіл

Знайшов сьогодні я Страшне багатство...

Ліконід

Де ж?

Стробіл

Повний золота горщик. На чотири фунти...

Ліконід

Дивно! Що я чую від тебе?

Стробіл

Я вкрав у Евкліона, старого отого.

Ліконід

Де ж золото?

Стробіл

У скриньці в мене. Тепер хочу Просити тебе на волю мене відпустити.

Ліконід

Просити

Відпустити тебе на волю, негіднику?

Стробіл

Дивися, який ти, хазяїне! Знаю я, до чого справу хилиш! Вдало випробував тебе я! Ти уже відібрати ладний був! Ну, а якби знайшов я?

Ліконід

Жарти зовсім недоречні. 830 Йди, золото все поверни.

Стробіл

Золото віддати?

Ліконід

Звичайно.

Повторюю, поверни все.

Стробіл

Ой, та відкіля ж?

Ліконід

Сам зізнався,

Зі скриньки.

Стробіл

Та я часто дрібниці бовкаю.

Ліконід (замахується)

Знаєш

Як...

Стробіл

Хоч убий, а від мене ти нічого не одержиш.

Кінцівка п'єси не збереглася. Оскільки в списку діючих осіб останньої сцени рукопи-су згадується, серед інших, Евкліон, то і він брав участь у кінці сцени. Крім того, з віршова-них резюме (arqumentum) цієї комедії, що належать якомусь римському граматику близько II ст., видно, що золото було повернуте Евкліону. На радощах він видає дочку заміж за Ліконіда і віддає їм золото як посаг. Судячи з небагатьох уривків, які збереглися у латинсь-ких граматиків, він радий з того, що нарешті позбувся цього скарбу, через який повинний був рити по десять ям щодня, і не знати ні вдень, ні вночі спокою, і тепер може спати.