Скарб

Хазяїн мій любить дочку Евкліона бідного, про

Новину довідався: за Мегадора заміж віддають її.

Він мене послав розвідати, як тут справи йдуть.

Щоб не викликать підозри, сяду отут на жертовник,

Видивлятися зможу звідси, що діється тут і там.

СЦЕНА ДРУГА

Евкліон, Стробіл. Евкліон

Ти лише утримайся, богине, не вкаже на

Золото моє, яке довірив я тобі. А сам ніхто

Не знайде його, не страшно: добре заховане.

610 Славна була б здобич, якби хто знайшов його,

Скарб той золотий! Богине Вірності, не приведи того!

Ну, тепер піду омиюся до жертвоприношення,

Щоб не затримувати мені зятя, не заважати йому,

Ледве пришле він за дочкою моєю, щоб до себе у будинок ввести.

Вірносте! Заклинаю знову, знову, збережи мій скарб:

Золото тобі я довірив, у гаю біля храму сховав його.

(Іде.)

Стробіл

Що я чую! Що сказав він, боги! Повний золота

Сховав горщик у храмі! Вірносте, будь же мені не менш

Вірною, ніж йому! Батькові тієї дівчини, в яку

Мій хазяїн закоханий, треба думати. Я ввійду сюди

620 Усередину, в храм, і обнишпорю все, чи не знайду де

Золота, поки він зайнятий. Знайдеться – тоді Вірності

Присвячу вина я міру повну і вірну.

Присвячу тобі, а скінчивши справу, вип’ю й сам.

(Входить у храм.)

СЦЕНА ТРЕТЯ

Евкліон.

Евкліон (повертається)

Ой, недарма крикнув ліворуч ворон, не на добро. Лихо!

Шкріб нігтями землю він і каркав дуже голосно.

Серце, як танцюрист вправний, одразу ж застрибало.

У грудях б’ється. Чого ж я стою? Скоріше бігти!

(Входить у храм.)

СЦЕНА ЧЕТВЕРТА

Евкліон, Стробіл. Евкліон

Геть, хробак! З-під землі ти виповз, видно, тільки що! Звідки ти взявся! Виповз – загинеш вмить. 630 Так оброблю жорстоко я тебе, шахраю!

Стробіл

Який біс у тебе вселився? Чого до мене ти, старий, присікався? Чому штовхаєш, тягнеш й б’єш мене отак?

Евкліон

Морда бита! Ще і запитуєш, злодію!

Стробіл

Чому я злодій? Що ж я взяв?

Евкліон

Віддай назад.

Стробіл

Та що тобі віддати?

Евкліон

Питаєш що? Давай!

Стробіл

У тебе не брав нічого я.

Евкліон

Віддай мені те, що взяв собі. Ну, давай!

Стробіл

Що віддавати?

Евкліон

Не поцупиш, не вийде.

Стробіл

Хоч би сказав, віддати що?

Евкліон

Дай те, що ззаду.

Стробіл

Ти сам, я бачу, любиш ззаду діяти.

Евкліон

Дай ось це, облиш виверти! Зовсім не жартую тепер!

Стробіл

Що давати? Скажи ясніше, назву скажи. 640 Нічого не брав я, не торкався.

Евкліон

Руки покажи-но.

Стробіл

Ось.

Евкліон

Ще!

Стробіл

Ось обидві.

Евкліон

Бачу. А третю покажи.

Стробіл

Здурів старий! Він, видно, одержимий злими духами. Чи це не кривда зла?

Евкліон

Дуже зла, бо ти ще не на шибениці, А тобі це буде, якщо не зізнаєшся.

Стробіл

Та у чому?

Евкліон

У тому, що поцупив звідси.

Стробіл

Хай грім мене поб’є, якщо твоє щось взяв я. Не мав навіть й на думці.

Евкліон

Чекай-но, потруси плащем.

Стробіл

Ось, потрусив.

Евкліон

А там, під спіднім, нічого немає?

Стробіл

Дивися сам.

Евкліон

Ах, розбійник, як охоче дозволяє він себе Мацати, щоб не подумав я, що він моє забрав! Знаю ці штуки. Руку знову покажи сюди. 650 Праву!

Стробіл

На.

Евкліон

Тепер ліву!

Стробіл

Та дивись обидві.

Евкліон

Я шукать не буду. Віддавай же!

Стробіл

Що віддати?

Евкліон

Облиш свої дурниці. Адже крав?

Стробіл

Що крав?

Евкліон

Не скажу я. Зізнайся сам! Що моє поцупив, віддай.

Стробіл

Ти здурів: до нитки обшукав усього, Нічого зовсім не знайшов.

Евкліон

Стривай, стривай! А той, хто був з тобою, де подівся? Де спільник твій?

Я пропав! Той усередині вже нишпорить. Туди? Цей втіче! Утім, він вже обшуканий. Нічого у нього немає. Геть!

Стробіл

Щоб провалився ти!

Евкліон

Шануєш й зичиш гарно ти.

Затисну міцно горлянку товаришу твоєму

660 Геть! З очей моїх геть! Чого став?

Стробіл

Йду вже.

Евкліон

Й не потрапляй мені на очі. (Входить у храм.)

СЦЕНА П'ЯТА

Стробіл. Стробіл

Готовий загинути смертю злою, тільки б

У пастку старого піймати. Навряд чи він

Зважиться там само знову сховати золото.

Знайде, звісно, місце нове.

Ага, двері скриплять. Старий виносить золото.

Від дверей відійду сюди тихесенько.

(Ховається.)

СЦЕНА ШОСТА

Евкліон, Стробіл. Евкліон

Вірності я виказати довіру

Хотів: вона ледь мені не втерла носа.

Коли б не допомога вурона, загинув я,

670 Бідняк! Нехай ворон той, що знак мені подав,

Прийщов до мене! Добрим ловом я хустрів би,

Їжі б не дав, даремно чого ж витрачатися!

Тепер куди подалі це мені сховати?

Сільвана гай за містом є, у глушині,

Густий чагарник, там я місце виберу.

Сільвану краще виявить довіру, ніж Вірності.

(Іде.)

Стробіл

От як славно! Боги мені порятунок шлють!

Побіжу вперед і залізу там на дерево,

Побачу, де старий сховає золото.

680 Звелів хазяїн, щоправда, тут лишатися, –

Пусте! Поб’ють, зате я буду з вигодою.

(Іде.)

СЦЕНА СЬОМА

Ліконід, Евномія, Федра (за сценою). Ліконід

Я все сказав. Ти так само, як і я, тепер

Все про дочку знаєш Евкліонову.

Прошу і знову прошу тебе, мати, про те саме,

Про що просив я нещодавно:

Поговори про справу цю з дядечком.

Евномія

Ти сам знаєш, я завжди хочу Твої бажання бачити здійсненними. Сподіваюся, що доб’юся згоди братової, Бо справа праведна, якщо є вірним те, що, Напившись, ти дівчину збезчестив.

Ліконід

690 Тобі хіба збрехати можу я?

Федра (за сценою)

Ой, нянько, нянько! Смерть моя! Який біль!

Юноно, поможи мені!

Ліконід