Скарб

Скажу відкрито, нема чого мене навпіл ділити, Я в цілому вигляді краще справу зроблю.

Конгріон

Прекрасна, соромлива розпуснице! Захоче хто – на частини розірвешся сам.

Стробіл

Та я зовсім до іншого, не про те сказав, Що ти мені готовий приписати. Хазяїн наш Сьогодні весілля святкує.

Анфрак

Чию дочку бере?

Стробіл

Сусіда Евкліона, старого. Йому

290 Покупок половину відділить звелів

І кухаря, і флейтистку одну з двох.

Анфрак

Йому, бач, половину, половину вам?

Стафіла

Саме так.

Конгріон

То, виходить, старий не міг

За свій рахунок весілля дочки святкувати?

Стробіл

Е!

Конгріон

У чому ж справа?

Стробіл

Справа в чому? Яке питання!

Старий наш – сухар, сухіший від пемзи.

Анфрак

Невже?

Стробіл

Так, так.

300 Я говорю. Подумай сам: кричить, богів,

Людей кличе у свідки негайно,

Що він загинув, під корінь зрізаний, ледве димок

Під чавунцем його назовні вилетить!

А спати йде – пов’яже рот мішком.

Анфрак

Навіщо?

Стробіл

А щоб уві сні не упустити подиху...

Анфрак

А як він з нижнім горлом? Затикає, чи що, Щоб теж не пішов подих випадково?

Стробіл

Ну, тут на віру. Ти мені вір, як я тобі.

Антична література. Греція. Рим

Анфрак

Охоче вірю.

Стробіл

Чи знаєш ще?

Йде умиватись, плаче: воду шкода пролити!

Анфрак

Чи не можна грошей у старого випросити 310 Один талант й на волю відкупитися?

Стробіл

Так!

Хоч голоду в борг проси, і то не дасть. Обрізав якось нігті в цирульника: Зібрав, відніс із собою всі обрізки.

Анфрак

Як видно, скнара – скнарою чоловічок твій.

Стробіл

Подумай, який же він скупий і скаредний! Недавно кашу в нього вкрав шуліка: Йде, ридаючи, до претора і з плачем там, І, виючи. просить поручительства, щоби До суду притягнут йому дозволили шуліку! 320 На дозвіллі вам розповів би сотні випадків. Скажіть, хто з вас двох прудкіший?

Анфрак

Я.

І набагато кращий.

Стробіл

Кухаря, не злодія, мені.

Анфрак

Ну так, я кухар. Стробіл (Конгріону) Ти що скажеш?

Конгріон

Весь я отут.

Анфрак

Він кухар поминальний, на дев’ятий день Кличуть його.

Конгріон

Трибуквене прізвисько!

Мене сварити? Ти злодій, і злодій, і тричі злодій.

Стробіл

Мовчи ти, там! Ягня вгодоване ...

Анфрак

Ну так.

Стробіл

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Ти забирай, Конгріоне, того

І в дім йди, он туди. Ну, і ви за ним,

330 А інші до нас, сюди.

Конгріон

Неправильно

Поділ йде. Баранчика їм жирнішого віддав.

Стробіл

Зате гладкішу дам флейтистку я.

Гей, Фрігіє, ти з ним йди. Елевсіє,

Сюди, до нас.

Анфрак, декілька кухарчуків і одна флейтистка ідуть до будинку

Мегадора.

Конгріон

О, Стробіле підступний, як же так?

До кого мене загнав ти? До скнари старого!

Що з нього візьмеш? Хоч до хрипоти

Кричи.

Стробіл

Ти, дурний, не знаєш вдячності.

Конгріон

Як так?

Стробіл

А так. По-перше, у домі тут

340 Не буде галасливо. Чого не вистачає, сам з будинку

Несеш: на прохання не витратиш часу

У нас і шум, і тіснява, і народ скрізь,

Посуд, срібло, килими і золото.

Пропало що (я знаю, стриманий ти

Дуже, поки щось не потрапило під руку),

І скажуть: “Кухарі украли! Гей, хапай,

В’яжи! Лупцюй! Садови у підвал!” А там з тобою

Нічого того не буде, бо нема чого

Поцупити тобі. За мною сюди йди.

Конгріон

Йду

СЦЕНА П'ЯТА

Стробіл, Стафіла, Конгріон.

Стробіл (стукає)

350 Гей ти Стафіло! Двері відкривай! Гей-гей!

Стафіла

Хто там?

Стробіл

Стробіл.

Стафіла

Чого тобі?

Стробіл

Цих кухарів бери

І флейтистку. А ось їстівне. До весілля все

Приправаити в дім Евкліона Мегадор велів.

Стафіла

Церерине, чи що, весілля будемо святкувати?

Стробіл

А що?

Стафіла

Та ж вина не бачу я.

Стробіл

То принесуть, як з ринку сам повернеться.

Стафіла

Та й дрів немає у нас зовсім.

Конгріон

А дошки є?

Стафіла

Є.

Конгріон

Ось вони, дрова! Не треба шукати.

Стафіла

Ах, мерзота, хоч і слуга Вулканів! Як тебе Вогонь не чистить! Що ж, через цей обід ми Спалить повинні хату?

Конгріон

Не треба.

Стробіл

У дім веди їх.

Стафіла

Гей, сюди, за мною! (Йдуть.)

СЦЕНА ШОСТА

Піфодік

Старайтеся! Кухарів піду провідаю.

За ними треба пильнувати. Чи не краще

Змусити їх обід готувати в льосі,

Готове ж нагору в коробах тягати?

А раптом, що наготують, те внизу зжеруть?

Вгорі усі без обіду, а внизу – обід!

Та що ж я розпатякався, неначе справ немає,

370 І повний дім грабіжників!

(Іде.)

СЦЕНА СЬОМА

Евкліон, Конгріон. Евкліон

Хотів я побадьорити себе, свій дух підняти.

Сьогодні до весілля дочки відправився

На ринок: рибу запитую - дорого.

Баранина, яловичина, телятина,

Тунець, свинина, - що не візьми, усе дорого,

I тим ще дорожче: грошей не було.

Пішов з досадою, зовсім нема за що купити.

Ось так уникнув я рук розбійницьких.

Дорогою сам собі так надумався:

380 “Розщедришся у свято неощадливо,

Прийде нестача в будень”, - і чітко

Я серцю і шлунку думку цю послав,

I дух мій моє рішення прийняв,

Як весілля справити з меншими витратами.

Вінки купив, ці пахощі

Покладемо на вівтар Лару нашому

Нехай дарує щастя шлюбу дочки!

Та що це? Відкриті в нашому будинку двері,

I галас усередині. Лишенько! Чи не грабують?

Конгріон (у будинку)

390 Горщика спитай більшого в сусідів: оцей малий,

Нічого в ньому не вміщається.

Евкліон

Горе, я пропав!

Ій-їй, горщика мого шукають! Тягнуть золото!

Рятуй мене! На допомогу, Аполлоне! Убий

Стрілою крадія мойого скарбу:

Ти раніш допомагав іншим у таких справах.

Та що ж я барюся? У дім мерщій, бо загину.