Скарб

Своє має на оці, обіцяючи: пащеку роззявив на золото!

Показує хліб однією рукою, камінь у нього в іншій.

Віри немає, коли багатий надто ласкавий до бідного,

Руку дружньо тисне і відразу вчинить капость.

Поліпів цих я знаю: ледве торкнуться – не відчепиш потім.

Мегадор

Евкліоне, хвилину уваги. Коротенько сказати тобі

200 Я хочу про нашу справу спільну.

Евкліон (убік )

Ой, лишенько!

Золото поцупили з хати, і тепер він, знаю я,

Зі мною розділити його хоче. Ні, додому – гляну!

Мегадор

Ти куди?

Евкліон

Я зараз повернуся. Удома мені треба на дещо глянути. (Іде)

Мегадор

Упевнений, лишень скажу йому про сватання своє До його дочки, він вирішить, що це знущання. Зроду не стрічав таких скупих, як він, від бідності. Евкліон (повертається) Ціле, слава богу: якщо не гине, цілісіньке те. Підходячи, так боявся: просто перехопило дух! Мегадоре, я тут. У чому справа?

Мегадор

Я дуже вдячний.

210 Не погребуй дати відповідь мені, як щось тебе запитаю.

Евкліон

Що ти запитаєш? Інколи відповідати бажання немає.

Мегадор

Ось що. Як ти думаєш, рід гарний мій?

Евкліон

Так, гарний.

Мегадор

Слава не погана?

Евкліон

Анітрохи.

Мегадор

А вчинки?

Евкліон

Чесні.

Мегадор

Знаєш роки мої?

Евкліон

Немалі, так само, як і грошики.

Мегадор

Так само для мене ти бездоганним завжди був Громадянином, як і нині. Евкліон (убік ) Чує запах золота! (Мегадору. ) У чому ж річ?

Мегадор

Якщо так один на одного дивимося ми,

То тобі й мені на щастя і на щастя дочки,

За мене її ти віддай. Відповідай: нехай буде так!

Евкліон

220 Ай, ай, Мегадоре. Так чинити негідно тобі.

Перед тобою бідняк безневинний: що ж ти смієшся отак?

Ні словами, ні ділами я не заслужив того.

Мегадор

Не сміюся я, і глузувати з тебе причини немає.

Евкліон

Так навіщо тоді до моєї ти сватаєшся дочки?

Мегадор

Становище поліпшу ваше я, а ви – моє.

Евкліон

Ось що мені на думку спадає. Людина багата ти

І впливова, так само як я – з бідняків бідняк.

Ще й дочку за тебе віддам (у мене з’явилася думка):

Ти – наче бик, а я – наче ослик. Чи нас запрягати вдвох?

230 Вантажу не знести мені нарівні, ослик у бруд упав, лежить:

Бик не обернеться, неначе ослика на світі немає.

Ти мені станеш недругом, і свої усі піднімуть на сміх.

Стійла немає ні там, ні тут мені, якщо так розлад піде.

Порвуть осли зубами, натисне рогами бик.

Від ослів до биків піти мені – дуже це ризик великий.

Мегадор

Поріднитися з чесними – от справа найкраща. Слухай-но, прийми мою пропозицію, За мене її просватай.

Евкліон

Але ж немає посагу!

Мегадор

Пусте! Аби добра вдача, досить цього посагу.

Евкліон

240 Я до того, щоб ти не думав, ніби я скарб знайшов якийсь.

Мегадор

Знаю, не вчи. Згодний?

Евкліон

Хай так. Юпітере! Смерть моя!

Мегадор

Що з тобою?

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Евкліон

Що? Начебто брязкіт заліза, ось зараз. (Тікає.)

Мегадор

У себе велів копати я сад. Однак, де ж він?

Зник, не сказавши ні слова! Як він мною гидує!

Бачить, з ним шукаю я дружби, робить, як всі:

Якщо подружитися з бідним надумається багатій, –

Бідний підійти боїться, страх його все псує,

А коли нагоду проґавив, – то хоче сам, та пізно вже.

Евкліон (обернувшись до будинку)

250 Якщо не віддам язика твого з коренем вирізати, –

Ти мене віддай кому завгодно, нехай каструють.

Мегадор

Для глузування, бачу, підходящу, за себе старішу Ти шукав людину, але ж я не заслужив того.

Евкліон

Мегадоре, я не сміявся. Якщо й хотів би, та не міг.

Мегадор

Ну то що, віддати дочку згодний?

Евкліон

Так, на тих умовах,

З тим приданим, як я сказав.

Мегадор

Віддаєш?

Евкліон

Так, віддаю.

Мегадор

Дай, боже, щастя!

Евкліон

Дай, боже, щастя! Але ти все ж пам’ятай:

Ми зійшлися на тім, що віддав дочку я без посагу.

Мегадор

Пам’ятаю.

Евкліон

Адже я знаю, як ви плутанину любите:

260 Було – не було рішення, залагодилося – не залагодилося,

Тільки б по-вашому вийшло.

Мегадор

Суперечки ніякої я

Не передбачаю. Щодо весілля, чому б нині ж

Нам його не справити?

Евкліон

Дуже добре.

Мегадор

Ну, тоді, мабуть,

Антична література. Греція. Рим

Я готуватися подамся. Це все?

Евкліон

Усе.

Мегадор

Йду. Прощавай!

(Ідучи.)

Гей, Стробіл, мерщій за мною, на ринок поспішай!

Евкліон

Він пішов звідси. Боги! Що за сила в золоті!

Думаю, він почув, що вдома скарб тримаю я,

Тому і пащу роззявив, завзято породичатись прагнучи.

СЦЕНА ТРЕТЯ

Евкліон, Стафіла. Евкліон

Агов, де ж ти? Розбовкала всім сусідам, начебто я

Дам придане за дочкою! Гей, Стафіла! Чи чуєш?

270 Я тебе кличу. Посуд відчищай, вимивай скоріше. Відбулися

Заручини. За Мегадора нині дочку віддаю.

Стафіла

Дай, боже, щастя! Та ж це неможливо: так раптово...

Евкліон

Ти, мовчи! Йди! Усе зроби, доки повернуся я з площі.

Двері замкни. Повернуся незабаром.

(Іде.)

Стафіла

Що ж робити мені тепер?

Ось коли прийшов кінець нам, мені з хазяйською дочкою!

Гганьби не можна приховати! Пологи близько, і не сховаєш їх!

Було дотепер усе таємницею, а тепер не можна.

Ну, піду. До його приходу зроблю, що він велів.

Горя навпіл з лихом доведеться таки сьорбнути, боюся!

(Іде.)

СЦЕНА ЧЕТВЕРТА

Стробіл, Анфрак, Конгріон. Стробіл

280 На ринку наш хазяїн кухарів найняв І флейтисток цих. Зробивши покупи всі, Звелів їх на дві частини розділити потім...

Анфрак