Читаем Скарб полностью

Скарб

То може, щоб тобі вгодити, відьмо, Юпітер мав мене зробити владарем – Філіппом або Дарієм? Хочу, щоб ти Мені цю павутину вартувала. Так, я бідняк! Терплю! На те є воля божа! Заходь, замкни там двері. Я зараз повернуся. 90 З чужими обережно, нікого не пускати. Прийдуть за вогником – згаси негайно, Щоб не було причин чіплятися до тебе. Знайду вогонь – тоді вже згаснеш ти. Води попросять – ти скажи: нема води. Сусіди завжди канючать: то посуд їм,

То ножика, сокиру, товкачку й ступку, – Скажи, що злодії покрали все. Ну, словом, хто б там не був, без мене не смій Пускати! Запам’ятай собі: нікого не пускати, 100 Хоча б сама Фортуна нас відвідала.

Стафіла

Напевно, їй самій не дуже хочеться

До нас потрапити; хоча і поблизу була,

Проте до нашого будинку так і не наблизилась.

Евкліон

Мовчи! Іди!

Стафіла

Мовчу. Іду.

Евкліон

Замкни міцно

Двері подвійним засувом. Я зараз повернуся.

Стафіла іде.

Змучився. Піти мені потрібно з дому!

Ой, як іти не хочеться, та справа є.

Сказав нам старшина із курії,

Що гроші роздавати будуть. Якщо

За ними не явлюся, всі запідозрять,

110 Що золото сховав в будинку я:

Чи ж то можливо, щоби бідняк

Подачку, хоч і грошову, зневажив?

Хоч як старанно від усіх ховаю я,

Проте, здається, що усім відомо: усі мене

Вітають люб’язніше, ніж дотепер!

Підходять, зупиняють, руки потискають,

Розпитують, як справи, здоров’я як.

Піду, куди задумав я. А там – додому,

Мерщій назад, при першій же можливості.

(Іде.)

ДІЯ ДРУГА

СЦЕНА ПЕРША

Евномія, Мегадор. Евномія

120 Чи віриш, брате, слова ці йдуть

Від серця чистого, лиш для твоєї користі;

Все інше для рідної сестри неприпустиме.

Нас, жінок, не люблять, ніде правди діти,

Вважають балакучими – і не дарма,

Є навіть приказка: серед жінок німої

Ще не зустрічалось зроду віку.

Та все ж, брате, пам’ятай одне:

Тобі я рідна так, як рідний ти мені,

130 Тому про справу слід подумати,

Порадою взаємно обмінятися.

Не треба критись, не треба страшитися

І душу відкрити в обопільній бесіді.

Тебе покликала сюди таємно –

Про сімейну твою справу перемовити.

Антична література. Греція. Рим

Мегадор

Краща з жінок, дай мені руку.

Евномія

Хто? Де краща?

Мегадор

Ти.

Евномія

Я?

Мегадор

Ні – то ні.

Евномія

Але правду говорити слід.

140 Не знайдеш, брате, кращої ніде ти, одна одної гірша.

Мегадор

Я з тобою в цьому згідний, заперечувать не варто.

Евномія

Вислухай мене, прошу я.

Мегадор

Слухаю. До твоїх послуг.

Евномія

Я прийшла тобі пораду дати, Оскільки справа для тебе важлива.

Мегадор

На тебе це дуже схоже.

Евномія

Добре, щоб так склалося.

Мегадор

То що ж то, сестро, за справа?

Евномія

Благо вічне, брате,

Для тебе хай настане у нащадках.

Мегадор

Так здійсниться!

Евномія

Хочу, щоб ти узяв собі дружину.

Мегадор

150 Ой, убила!

Евномія

Але чим?

Мегадор

Вибиваєш мені мозок

Ти, сестро: не слова це, каменюки.

Евномія

Та ж послухай, візьми пораду сестри до уваги.

Мегадор

Нема бажання.

Тіт Макцій (Макк) Плавт

Евномія

Тобі ж на користь.

Мегадор

Я скоріш погоджусь вмерти, ніж оженюся.

Утім, якщо таку запропонуєш,

Щоб прийшла завтра, а післязавтра її

У двері винесли, я згодний.

От за цієї умови готуй весілля.

Евномія

Пораяти тобі я можу жінку з приданим, Але підтоптану, середніх вже вона років. 160 Засватати тебе я можу, якщо ти згодний.

Мегадор

Дозволь тебе спитати.

Евномія

Запитуй, прошу.

Мегадор

Сам у літах – чи ж розумно дружину брати середніх літ? І раптом трапиться у них дитина: Хіба уникнути їй прізвиська “мізинка”? А зараз з тебе я тягар зніму, щоб легше стало. Богам завдячуючи, праці предків, я цілком багатий, Навіщо мені пиха, без ліку клієнтів, пишне придане, Крик, примхи, накази, пурпур, слонова кістка На візках, вбрання жіноче – то що мені в них? Витрати ці роблять усіх чоловіків невільниками.

Евномія

170 Ну скажи, кого ти хочеш узяти заміж?

Мегадор

Скажу зараз.

Ти знаєш старого Евкліона? Наш сусід, бідняк.

Евномія

Авжеж, знаю. Він непоганий чоловік.

Мегадор

Я дочку його,

Дівчину, хочу посватати. Ні, не заперечуй, сестро.

Бідна, я знаю, скажеш: бідна, але до вподоби.

Евномія