Смерть лорда Еджвера

— Він мені не дуже подобається, і це факт, — відповіла міс Керрол, — але я не можу вам сказати чому.

Ми дійшли до вхідних дверей.

— Отам ви стояли учора ввечері, правда, мадемуазель? — раптом поцікавився Пуаро, показуючи рукою вгору на сходи.

— Так. А що?

— І ви бачили, як леді Еджвер йшла холом у бібліотеку?

— Так.

— І ви чітко бачили її обличчя?

— Звісно.

— Але ви не могли бачити її обличчя, мадемуазель. З того місця, де ви стояли, ви могли бачити лише її потилицю.

Міс Керрол спалахнула від гніву. Вона здавалася приголомшеною.

— Її потилиця, голос, хода! Усе таке ж, як у неї. Неможливо помилитися! Я кажу вам, що знаю, це була Джейн Вілкінсон — надзвичайно жахлива жінка.

І, обернувшись, вона поспішила сходами нагору.

Розділ восьмий Припущення

Джепп мусив покинути нас. Пуаро і я повернули у Ріджентс-парк і знайшли тихе місце.

— Тепер я розумію суть троянди між губами, — сміючись, сказав я. — Тієї миті я подумав, що ви збожеволіли.

Детектив кивнув, не посміхаючись.

— Ви помітили, Гастінґсе, що секретарка — небезпечний свідок. Небезпечний, тому що неточний. Помітили, як вона впевнено заявила, що бачила обличчя відвідувачки? Тоді я подумав, що це неможливо. Ще можна побачити лице людини, яка йде з бібліотеки, але аж ніяк не особи, що йде до неї. Тому я провів свій маленький експеримент, результат якого виявився таким, як я думав, і тоді поставив їй пастку. Міс Керрол негайно змінила свою точку зору.

— Хоча її віра була цілком незмінна, — зауважив я. — Зрештою, і в голосі, і в ході неможливо помилитися.

— Ще й як можливо.

— Але ж, Пуаро, я думаю, що голос і манера ходьби — найхарактерніші ознаки людини.

— Я згоден. І тому їх найлегше підробити.

— Гадаєте…

— Перенесіться подумки на кілька днів назад у минуле. Ви пригадуєте один вечір, коли ми сиділи у партері в театрі…

— Карлотта Адамс? Ах! Але ж вона виняткова особистість.

— Добре відому людину вдавати не так складно. Але я погоджуюся, у неї є незвичайні таланти. Переконаний, вона могла б вдати когось і без необхідного освітлення та відстані…

Раптом у мене в голові промайнула думка.

— Пуаро! — вигукнув я. — Вам не здається, що ймовірно… Ні, збігів було б надто багато.

— Залежно від того, як на це подивитися, Гастінґсе. Розглядаючи під певним кутом, збігу могло й не бути.

— Але чому Карлотта Адамс прагнула б убити лорда Еджвера? Вона навіть не знала його.

— Звідки вам відомо, що не знала? Не припускайте нічого, Гастінґсе. Між ними міг бути якийсь зв’язок, про який ми нічого не знаємо. Хоча це точно не моя версія.

— Отже, у вас є версія?

— Так. Можливість того, що Карлотта Адамс має до цього стосунок, спала мені на думку ще на самому початку.

— Але Пуаро…

— Зачекайте, Гастінґсе. Дозвольте мені розкласти для вас кілька фактів. Леді Еджвер із повною відсутністю будь-якої стриманості обговорює стосунки між собою і своїм чоловіком, і навіть заходить так далеко, що говорить про його вбивство. Не тільки ви і я чули це. Це чує офіціант, її покоївка це чула, мабуть, уже не раз, це чує Браян Мартін, і я припускаю, що й сама Карлотта Адамс. І є люди, яким гості вечері переказали це. Тоді, того ж вечора обговорюється досконалість, з якою Карлотта Адамс зімітувала Джейн. У кого був мотив убити лорда Еджвера? У його дружини.

Тепер припустімо, що ще хтось хоче позбутися лорда Еджвера. Ось йому під руками цап-відбувайло. Того дня, коли Джейн Вілкінсон оголошує, що у неї болить голова і вона проведе тихий вечір, — план приводиться в дію.

Леді Еджвер повинні побачити, коли вона заходить у будинок на Ріджент-ґейт. Добре, побачили. Вона навіть заходить так далеко, що називає своє ім’я. Ah! c’est peu trop, ça![21] Це викликало б підозру навіть в устриці.

І ще одна деталь — дрібничка, гадаю. Жінка, яка прийшла в будинок минулого вечора, була одягнена в чорне. Джейн Вілкінсон ніколи не носить чорного. Ми чули, як вона це каже. Припустімо тоді, що жінка, яка приходила у будинок, була не Джейн Вілкінсон — то була жінка, яка видавала себе за неї. Чи та жінка вбила лорда Еджвера?

Чи якась третя особа зайшла в будинок і вбила лорда Еджвера? Якщо так, ця особа зайшла до чи після вдаваного візиту леді Еджвер? Якщо після, то що вона сказала лордові Еджверу? Як пояснила свою присутність? Ця особа могла обманути дворецького, який її не знав, і секретарку, яка не бачила її безпосередньо близько, але вона не могла сподіватися обманути самого Еджвера. Чи у кімнаті було тільки мертве тіло? Чи лорда убили перед тим, як ця особа увійшла в будинок — десь між дев’ятою і десятою?

— Зупиніться, Пуаро! — вигукнув я. — Через вас у мене голова йде обертом.

— Ні, ні, мій друже. Ми лише розглядаємо варіанти. Це наче приміряти одяг. Це підходить? Морщиться на плечах. А це? Так, це краще — але не достатньо велике. Це інше — надто тісне. І так далі, і так далі — поки ми не досягнемо того, що підходить ідеально — правди.

— Кого ви підозрюєте у такому диявольському підступі? — запитав я.