Смерть лорда Еджвера

— Не йдіть проти свого сина! Він уже в тому віці, коли може обирати сам. Через те, що його вибір — це не ваш вибір, не вважайте, що ви маєте рацію. Якщо це обернеться нещастям — прийміть це нещастя. Будьте біля нього, щоб допомогти йому, коли він потребуватиме допомоги. Але не налаштовуйте його проти вас.

— Ви не зрозуміли.

Відвідувачка підвелася. Її губи тремтіли.

— Мадам герцогине, я дуже добре розумію. Я розумію материнське серце. Ніхто не розуміє його краще, ніж я, Еркюль Пуаро. І я ще раз авторитетно кажу вам — будьте терплячі. Будьте терплячі та спокійні й приховуйте свої почуття. Адже ще є шанс, що шлюб може розладнатися. А протистояння просто зробить вашого сина ще впертішим.

— До побачення, мсьє Пуаро, — холодно відказала вона. — Я розчарована.

— Дуже шкода, мадам, що не зміг бути вам корисним. Я зараз у скрутному становищі. Розумієте, річ у тім, що я вже допомагаю леді Еджвер.

— О! Я розумію. — Її голос був гострий, як ніж. — Ви у протилежному таборі. Це, безсумнівно, пояснює, чому леді Еджвер досі не заарештували за вбивство її чоловіка.

— Герцогине, comment?

— Гадаю, ви почули, що я сказала. Чому її не заарештували? Вона була там того вечора. Бачили, як вона увійшла в будинок, як увійшла в бібліотеку. Ніхто більше до нього не приходив, і його знайшли мертвим? А вона й досі не заарештована! Наша поліція наскрізь корумпована.

Тремтячими руками вона обмотала шарф навколо шиї, а потім, ледь кивнувши, велично вийшла з кімнати.

— Ух! — сказав я. — Ну і фурія! Але я захоплююся нею, а ви?

— Тому що вона хоче підлаштувати всесвіт під себе?

— Ну, вона дбає лише про добробут свого сина.

Пуаро кивнув.

— Це правда, а втім, Гастінґсе, чи герцогові справді так уже погано одружуватися з Джейн Вілкінсон?

— Невже ви думаєте, що вона справді закохана в нього?

— Вірогідно, ні. Майже точно ні. Але вона дуже сильно закохана в його становище. Вона старанно гратиме свою роль. Вона дуже красива жінка і дуже амбітна. Це не така вже й катастрофа. Герцог міг би дуже легко одружитися з молодою дівчиною свого класу, яка вийшла б за нього заміж із тих же причин — але ніхто не спричиняв би галасу з цього приводу.

— Це цілком правильно, але…

— А уявіть, що він одружиться з дівчиною, яка пристрасно його кохає, хіба в цьому велика перевага? Я часто помічав, що мати дружину, яка кохає, — це велике нещастя для чоловіка. Вона створює сцени ревнощів, змушує його мати безглуздий вигляд, наполягає на тому, щоб увесь свій час і увагу він віддавав їй. О, ні, це не ліжко з троянд!

— Пуаро, — мовив я. — Ви невиправний старий цинік.

— Mais non, mais non[53], я тільки роздумую. Розумієте, насправді, я на боці доброї мамусі.

Я не міг утриматися від сміху, почувши, як він описав бундючну герцогиню.

Мій друг залишався цілком серйозним.

— Не треба сміятися. Це має велике значення — все оце. Я мушу поміркувати. Я мушу добре поміркувати.

— Не розумію, що тут можна вдіяти, — сказав я.

Пуаро не звернув уваги.

— Ви помітили, Гастінґсе, наскільки добре герцогиня ознайомлена з ситуацією? І яка мстива. Вона знала, що всі докази проти Джейн Вілкінсон.

— Зі сторони обвинувачення, а не зі сторони захисту, — усміхаючись, зазначив я.

— Звідки вона про це дізналася?

— Джейн сказала герцогові. Герцог розповів матері, — припустив я.

— Так, це можливо. Хоча…

Різко задзвонив телефон. Я відповів.

Усе, що я міг сказати, це повторювати «Так» із різною періодичністю. Нарешті я поклав слухавку і схвильовано повернувся до Пуаро.

— Це Джепп. По-перше, ви, як завжди, «молодець». По-друге, він отримав телеграму з Америки. По-третє, він знайшов таксиста. По-четверте, він хотів би, щоб ви заїхали послухати, що скаже таксист. По-п’яте, ви ще раз «молодець», і він упевнений, що ви поцілили в яблучко, припустивши, що за всім цим стоїть якийсь чоловік! Я забув йому сказати, що тільки що у нас була відвідувачка, яка заявила, що поліція корумпована.

— Так, нарешті Джепп упевнений, — пробурмотів Пуаро. — Цікаво, що теорія з «чоловіком-за-кулісами» підтверджується саме в той момент, коли я схиляюся до іншої версії.

— Якої саме?

— Версії про те, що мотив убивства міг не мати нічого спільного з самим лордом Еджвером. Уявіть когось, хто ненавидить Джейн Вілкінсон, ненавидить так сильно, що готовий навіть повісити її за вбивство. C’est une idée, ça![54]

Він зітхнув, а тоді підвівся:

— Ходімо, Гастінґсе, послухаємо, що скаже нам Джепп.

Розділ двадцятий Таксист

Коли ми прийшли, Джепп допитував літнього чоловіка з густими вусами і в окулярах. У того був хрипкий жалісливий голос.

— А! Ось і ви, — сказав Джепп. — Ну, гадаю, усе дуже просто. Цей чоловік — його прізвище Джобсон — увечері 29 червня взяв двох пасажирів на Лонґ-Акрі.

— Правильно, — погодився Джобсон хрипким голосом. — Це був прекрасний вечір. Світив місяць і все таке. Молода леді та джентльмен стояли біля станції метро і зупинили мене.

— Вони були у вечірньому вбранні?

— Так, джентльмен — у білому жилеті, а молода леді — в білій сукні з вишитими птахами. Гадаю, вони вийшли з Королівського театру.