Сміттяр

 - А торт? - сполошилася міссіс Міллер. - А свічки задувати?

 - Мамо, мені не п'ять років, - нетерпляче повела плечем Поллі. - Якось обійдемося без задування свічок і урочистих пісень. А Тед усе одно не любитель солодкого!

Ерік кивнув головою. Це застілля вже втомило його, тому ідея піти погуляти з Поллі замість того, щоб вислуховувати черговий спіч акторським здібностям Ірми та режисерському таланту Марка, дуже сподобалася хлопцю.

Вони швиденько попрощалися та вийшли з дому. Ерік у глибині душі боявся, що Поллі запропонує продовжити святкування у  котромусь із численних ресторанів чи розважальних центрів, а в нього залишалося дуже мало грошей. Проте дівчина повела його до парку.

 - Давно хочу подивитися на вечірнє місто з висоти пташиного польоту, - сказала вона.

Оглядове колесо ще працювало, і вони хутенько залізли в кабінку та сіли, міцно притиснувшись один до одного, бо ставало досить прохолодно. Колесо зрушило з місця і почало повільно підіймати їх все вище й вище над кронами дерев та покрівлями будинків.  Унизу сяяли тисячі різнокольорових вогнів, на автомагістралях бігли у різні боки вогники фар. Свіжий вітерець розтріпав Поллі волосся, її очі сяяли.

 - Це просто класний день народження! - сказала дівчина, коли їхня кабінка піднялася на максимальну висоту і на мить застигла у такому положенні, а потім повільно почала рух донизу. - Давно про такий мріяла! Ой, у мене голова закрутилася, - вона вчепилася за його плече.

 Ерік  обережно обійняв її однією рукою, турбуючись тільки про одне - щоб вона не здогадалася, як сильно калатає його серце.

 - Ну поцілуй вже мене, чи що, - тихенько прошепотіла Поллі.

...Колесо знову пішло догори, але вони вже не помічали нічого, що діється навколо.

26

Ерік довго не міг заснути у ту ніч, в  його голові  думки про Поллі переплуталися із сумнівами щодо завтрашнього мітингу. Якщо говорити чесно, хлопець зовсім не горів бажанням туди йти. Але він пообіцяв Денові  і  не хотів, аби друг вважав його боягузом. Врешті-решт Ерік вирішив, що піде до  департаменту поліції, але активної участі в акції протесту не братиме, просто постоїть десь збоку, а в разі якихось заворушень відразу "зробить ноги".

Проте коли він підійшов до невеликого майданчика, де зібралися мітингувальники, його охопило недобре передчуття. Ерік гадав, що сама акція протесту  пройде мирно - студенти просто постоять з плакатами і розійдуться. Та насправді перед триповерховим будинком зібралися чи не всі його завсідники - багато поліцейських стояли на подвір'ї і поки що не вживали жодних заходів - просто спостерігали за всім, що відбувається. Але хлопця насторожило, що вони  всі були озброєні і, здавалося, просто чекали якогось сигналу від начальства. Якщо неподілік з'являлися журналісти, їх тут же завертали і забороняли знімати, у декого навіть забрали відеокамери.

То була до біса дивна ідея - прийти мітингувати під департамент поліції з вимогою звільнити начальника цього ж департаменту. Але складалося враження, що екстравагантність цієї акції була спланована кимось спеціально. І найбільш активні мітингувальники, які  озброїлися камінням та порожніми пляшками, кидали їх просто куди попало, ні один не вцілив у поліцейського. хоча це було легко зробити. А люди все збиралися навколо - більшість були просто цікаві перехожі з тих, що люблять ловити витрішки, незважаючи на причину події - головне, що це щось незвичайне. Дехто витягав телефони і починав знімати протестувальників та поліцейських на камеру. Хтось жваво обговорював усе, що відбувається.

Ерік же  просто стояв, вишукуючи в натовпі Дена, а забачивши, помахав рукою. Ден упізнав його й почав пробиратися ближче до товариша. Але тут, здається, копи отримали сигнал, якого так довго чекали. Вони  почали хапати найближчих до дверей департаменту мітингувальників та  заводити їх досередини. Хтось почав протестувати і одержав кийком по плечах. Почулися крики, молодь, що стояла поряд із  щойно заарештованими, кинулася до виходів з подвір'я, але там досі стояли тісні шеренги роззяв, приваблених видовищем, тож почалася тиснява. Якась дівчина істерично кричала, поліцейські гукали у мегафон, закликаючи всіх залишатися на своїх місцях, але  люди в паніці кинулися навсебіч. Хтось устиг утекти, але тут зачинилися металеві ворота і перегородили вхід,  після чого більшість мітингувальників опинилася у пастці. Їх швиденько  обшукували та заводили усередину приміщення. Не став винятком і Ерік. Він намагався довести  похмурому вусатому полісмену, що просто проходив поруч і зупинився подивитися на те, що відбувається, але  тільки почув у відповідь: "Давай, ворушися! Зараз розберемося, що ти за один , і чому тут тинявся..."

Його заштовхнули до великої камери, всю передню стіну якої займала металева решітка.  У приміщенні не було жодних меблів, люди стояли або сиділи просто на підлозі. Було задушливо, в повітрі стояв якийсь неприємний, хімічний запах.