Сміттяр

 - А це правда, що багато зірок, які ми бачимо зараз на небі, насправді уже не існують? Вони вибухнули чи, навпаки, охололи і перестали світити. Але  світло від них досягає землі тільки зараз, я правильно зрозуміла?

 - Так, все вірно. - відповів професор. Він підвів голову і подивився у небо, хоча на міській вулиці, осяяній яскравими ліхтарями, навряд чи можна було розгледіти зірки. - Найближча до нас зоря, Проксима Центавра, знаходиться від Землі на відстані приблизно чотири світлові роки, або, якщо перевести це в кілометри - не багато, не мало, сорок мільйонів мільйонів кілометрів. Для порівняння - відстань від Землі до Сонця світло проходить лише за вісім хвилин. Але це найближча зірка, а більшість із  них лежать у межах декількох сотень світлових років від нас. Тому ми цілком можемо зараз спостерігати світло зорі, яка перестала існувати  сотні років тому, а її промені тільки-тільки досягли Землі.

 - То це ж тільки ті, які ми можемо бачити неозброєним оком, - докинув Ерік. - А насправді їх набагато більше, і вони знаходяться ще далі від нас.

 - Так, - погодився професор Морган, - ми бачимо на небі приблизно п'ять тисяч зір, а це лише близько однієї десятитисячної відсотка від усіх зір нашої галактики - Чумацького Шляху. А Чумацький Шлях - лише одна з-понад ста мільярдів галактик, котрі можна спостерігати у сучасні телескопи. І кожна галактика містить сотні мільярдів зір. Якби зоря була крупинкою солі, то всі вони, видимі неозброєним оком, умістилися б у чайній ложці. Проте зорі всього Всесвіту при такому ж масштабі утворили б кулю діаметром понад тринадцять кілометрів.

 - Ні, це просто нереально собі уявити! - вигукнула Поллі. - Хоча, знаєте, я, коли була зовсім маленькою, часто думала про це, і іноді мені вдавалося побачити в своїй уяві, якою маленькою є наша Земля у порівнянні з усім Всесвітом. Чесно, я усвідомлювала це, тільки не могла передати словами!

 - У вас гарно розвинута фантазія, - посміхнувся професор. - Кажуть, письменники, музиканти, художники та інші творчі особистості можуть відчути серцем те, що науковці безрезультатно намагаються осягнути розумом.

 - І ще, знаєте, чим я увесь час переймалася в дитинстві? Мене цікавили мандрівки в часі, я вірила, що це можливо. А справді, з точки зору науки,  можливо людині переміститися у минуле чи майбутнє? Так, щоб це було насправді, не в кіно?

 - Ну що ж, це не зовсім нереальна річ. - відповів їй викладач. - Теорія відносності допускає можливість створення машини часу, що може перенести людину в майбутнє. Ви входите до неї, чекаєте, виходите й виявляєте, що на Землі минуло значно більше часу, ніж спливло для вас. Сьогодні у нас немає технологій, які дозволяли б таке здійснити, але це лише справа часу: ми знаємо, що подібне можливо.  Теде, от якби ви були конструктором такої машини, за яким принципом вона б працювала?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍Ерік на мить замислився, а потім сказав:

 - Можливо, це був би космічний корабель, який злітає, розганяється близько до швидкості світла, або швидше від нього, рухається так якийсь час ( залежно від того, як далеко вперед у часі ми хочемо потрапити), а потім повертається назад. Коли  людина, що перебувала в цьому кораблі, вийде назовні, вона переконається -  на Землі спливло більше часу, ніж минуло для неї. Тобто, цей астронавт потрапить у майбутнє.

 - Але що, коли він полетить занадто далеко, і, повернувшись, побачить, що на Землі у цей час минуло кілька сотень років  -  ну, як із тим світлом від зірок? - поцікавилася Поллі. -  І він не застане в живих не тільки своїх рідних чи знайомих, а взагалі будь-кого, хто знав про його політ? Або повернеться - а на Землі за цей час сталася якась катастрофа, і усі люди вимерли...

 - Письменники-фантасти та сценаристи фільмів уже не раз  створювали такі сюжети, - сказав професор. - Але як воно буде насправді, в реальному житті, поки що ніхто не знає. Дуже часто втручається Його Величність Випадок, і те, що ми вважаємо беззаперечним фактом, може виявитися ілюзією, та навпаки.

 - Але, якщо припустити, що у майбутньому люди таки навчаться подорожувати в часі, то чому досі ніхто не прибув звідти до нас і не вступив з нами у контакт?

 - Мабуть, ми для гостей із майбутнього настільки недорозвинені, як для нас - печерні люди, - висловив припущення Ерік. - Вони просто не бачать сенсу ділитися з нами своїми надбаннями, поки ці знання можуть принести нам шкоду...

 - Або їм не можна переміщатися у минуле, щоб якісь їхні дії не змінили хід майбутнього, - додала Поллі.