Сміттяр

Але побоювання виявилися марними. Комп'ютер не був запароленим. Тед швидко увійшов у Фейсбук. подивився на Ерікову сторінку - на ній уже давно не було нових публікацій. Здавалося, хлопець кілька місяців сюди не заходив.  Писати треба було на свій власний акаунт, яким зараз користувався Ерік.

Але перш ніж продумати, що написати в повідомленні, Теду захотілося зазирнути на сторінку Поллі. Він відчув, що нестерпно хоче просто її побачити. Поки вона була поруч, то стосунки між ними часто балансували на грані розриву, обоє були по життю лідерами і вправно намагалися "перетягнути ковдру" на себе, причому це вдавалося їм із перемінним успіхом. Бурхливі сварки завершувалися палкими обіймами та примиреннями, потім через короткий час усе починалося спочатку...

Останній їхній конфлікт був особливо  напруженим. Поллі навіть у серцях крикнула, що не хоче більше його бачити і чути, що він може бути певним - їхні стосунки добігли свого логічного кінця... А він теж не змовчав - назвав її істеричкою та скандалісткою і висловив радість від того, що нарешті вона перестане  його ревнувати до кожного стовпа.

Але зараз це все здавалося якимось далеким і несуттєвим. Йому захотілося вибачитися перед Поллі, написати, як сильно він її кохає. Тож він увійшов до Месенджера і надіслав дівчині довге та  ніжне повідомлення. Вона нічого не відповіла. А чи  вона зараз он-лайн? Може, гнівається на нього, тому й не пише?

Тед відкрив акаунт Поллі. Побачивши світлину, що стояла на аватарці, посміхнувся - це було фото, яке дуже йому подобалася - тут Поллі позувала в купальнику та великому капелюсі від сонця на фоні окевну.

Потім крутнув коліщатко мишки, стрічка попливла вгору. І раптом Теда немов струмом ударило. Він побачив фото, на якому Поллі сиділа на колінах у якогось хлопця та цілувалася з ним. Спершу у якусь мить йому здалося, що то він сам і є, що Поллі просто виставила їхнє спільне давніше фото. Але потім до Теда дійшло, що не пам'ятає ні цього місця, ні одягу, який був на ній, ні того, у що вдягнений супутник Поллі.  І зрозумів, що на фото - Ерік. Це з ним цілується його дівчина.

Мало сказати, що Тед  був вражений. Він відчував себе так, неначе по ньому проїхав каток для укладки асфальту і розмазав по землі. "Як вони могли?- билася в голові єдина думка. - Це ж підло, нечесно... Він тут сидить у проклятій клініці, слухає маячню психів-психіатрів. а вони там весело розважаються, ще й не соромляться виставляти такі фотки на загальний огляд. А може це спеціальний хід, розрахований на те, що Тед усе побачить? Щоб помучити його, знаючи, що він не може звідси вибратися?

У нього відразу розболілася голова, стало важко дихати. Хлопець ліг на ліжко і трохи полежав, глибоко вдихаючи, потім раптом підскочив, мов оглашенний. Він же написав Поллі те дурне повідомлення, де просить у неї пробачення, мало не на колінах стоїть... Хай йому грець, не буде того! І Тед швидко зайшов до мессенджера, побачив, що лист досі не прочитаний, і видалив його. Йому хотілося написати все, що він думає про цих підлих зрадників, але він стримався.

Нехай лижуться далі - подумав. Десь колись читав чи чув, що помста - це страва, яку варто подавати холодною. Він ще матиме час усе обміркувати та придумати, як обох провчити. Хай-но тільки цей клятий карантин скінчиться! Вони обоє пожалкують, що надумали жартувати з Тедом Расселом.  Нехай поки сплять спокійно, він не збирається їх попереджувати чи слухати виправдання.

Стрілки годинника невблаганно наближалися до шостої, скоро доведеться вирушати назад  до клініки. Тед пригадав, що лікар дозволив йому узяти почитати якусь книгу. "Про природу або щось історичне, - пригадував Тед. - Природа - це  безпросвітна нудьга, не хочу я такого чтива. А історичне... "

Він дістав з книжкової полиці товстий том у сірій палітурці і вдоволено кивнув головою. "Олексанр Дюма. Граф Монте-Крісто". Здається, ця підійде..."

43

- Ну що ж, Теде, радий познайомитися з тобою, - професор Букер міцно потиснув руку, яку простягнув йому Ерік. - Вважатимемо, що під час польоту я буду твоїм куратором. Бо астронавтам не буде часу тобою займатися, вони виконуватимуть свою роботу. А щоб ти знав, що і до чого, то проведемо зараз невеличку екскурсію. 

Це був невисокий худорлявий чоловік років сорока з темним волосям, якого вже трохи торкнулася сивина, та уважними сірими очима. З першого погляду він викликав у Еріка повагу. Хлопець знав, що саме професор Букер та його колеги сконструювали той самий "космічний трактор", який і повинен буде відтранспортувати астероїд Апофіс з земної орбіти.  І під час їхньої експедиції науковець мав стежити за дтриманням умов безперебійного функціонування приладу. Адже досі його випробовували лише в експериментальних лабораторіях,  а  в "польових", чи то пак,  космічних умовах він мав діяти вперше. Найменша ж помилка при його застосуванні могла спричинити фатальні наслідки не тільки для космічного корабля, але, при найгіршому розкладі, навіть для всієї планети...